На основі зібраних документальних матеріалів, свідчень очевидців, у творах та кінофільмах сучасних українських письменників і митців вдалося, хоча б частково, відтворити одну з найжахливіших, найзло-чинніших сторінок історії не лише нашої держави, а й світової цивілізації: голоду-геноциду 1932-1933 рр. в Україні. Розміри катастрофи української нації настільки великомасштабні й жахливі, що багатьом людям вони здаються неймовірними. Але правду цієї катастрофи мають знати усі люди планети: на найбагатших у світі землях від голодної смерті загинуло понад 9 мільйонів (!) осіб переважно жінок і дітей. Комуністичні власті усе робили для того, щоб приховати правду, щоб світова громадськість не дізналася про справжні масштаби трагедії. Багато людей на заході, у тому числі українського походження, так і не можуть збагнути донині, що сталося в Україні на початку 30-х років.
Сьогодні ми знаємо, що то було, і прагнемо донести правду до усього людства. Отже, був штучно зорганізований масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на вигублення українського народу. Це була безкровна війна проти українського селянства, яке не бажало коритися більшовицькій колективізації, хотіло лише працювати на своїй землі. Вимирали цілі села, терор і голод скошував під корінь націю, основи народної моралі, витруювалась людяність, духовність...
Кожен факт, кожне свідчення народне прагнемо зберегти у пам'яті поколінь. Ця трагедія не повинна зникнути у небутті. Книги великого болю, як реквієм по мільйонах людських жертв так немилосердно і безневинно вигублених на очах цивілізованого світу. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей до інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду увійшло в могилу — старих, молодих, і дітей, і ще не народжених—у лонах матерів. Так починається народна книга-меморіал 33-й: голод, створена, нині покійними, Лідією Коваленко-Маняк та Володимиром Маняком, лауреатом Шевченківської премії. Це була перша книга в Україні про голод-геноцид. Надрукувати її було важко, оскільки комуністична система чинила опір, не могла допустити, щоб людство дізналося правду. Однак, переборюючи труднощі, перешкоди книга-меморіал побачила світ. В подальшому були надруковані книги про голодомор в Україні Олександра Міщенка — Безкровна війна та Мор. Ци також свідчення тих людей, які пережили страшне лихоліття і дивом залишилися жити. Йдеться в них про те, як розпинали на голодоморських хрестах у 1932-1933 роках нашу страдницю Україну більшовицько-московські слуги диявола, доморощені кати. Вустами очевидців до нас промовляє сама пекуча правда. Жорстока й неймовірно страшна правда, яку мусимо знати.
Вийшла друком також кіноповість Сергія Дяченка Жах, у якій розповідається про тотальний голод в Україні, який не можемо забути і простити. За сценарієм цієї кіноповісті на народні гроші було створено фільм 33-й. Вперше за 60 років видано українською мовою книгу Жнива скорботи пана Конквеста, з'явилися у журналах, газетах десятки й сотні матеріалів, опубліковано архівні джерела, які доводять, що голод в Україні був штучний і спрямований на винищення українського народу.
Вічна пам'ять мільйонам наших співвітчизників, убієнних голодною смертю.

Іван Бабенко