Пишуть про нас…
Голоси з Києва (2006): Ровесник незалежності

Автор студіював не один журнал або газету закордонних українців. Є дуже цікаві, ґрунтовні видання. Але, жодним чином не ображаючи чисельну (і західну, і східну) діаспору, скажу, що є таки справжня перлина серед ЗМІ для українців поза межами батьківщини. Це часопис «Над Бугом і Нарвою», який видається в польському місті Більск-Подляський українською спільнотою Підляшшя.

Журнал – ровесник незалежності України. З 2001 року його очолює письменник і історик, справжній енциклопедист Юрій Гаврилюк, автор цілої низки книжок про історію і культуру Підляшшя на тлі всеукраїнської історії.

Регіон цей займає абсолютно окреме місце на карті так званого Закерзоння. Там живуть українці, які залишилися на захід від сучасного польсько-українського кордону. Причому північна частина Підляшшя (повіти Більськ, Гайнівка і Сім’ятичі Підляського воєводства Польщі) зберегла таки суто український мовно-етнографічний характер, бо ці терени опинилися поза насильницьким «обміном», чи то пак обопільною репатріацією українців і білорусів до УРСР і БРСР та поляків із цих республік до ПНР у 1944–1946 рр., та нелюдською акцією «Вісла» 1947 року, коли сотні тисяч українців, звинувачених у співпраці з УПА, були силоміць переселені польською комуністичною владою до західних і північних воєводств, з яких перед тим були депортовані німці.

Сталося так через те, що за міжвоєнних часів Другої Речі Посполитої владні кола трактували етнографічно українське населення колишніх Гродненської і Мінської губерній Російської імперії (це і є Підляшшя та Берестейсько-Пінське Полісся) як білоруське або ж «тутешнє». Політику офіційної Варшави продовжили «визволителі», які прийшли на ці землі після 17 вересня 1939 року. Коли 1944 року Північне Підляшшя ввійшло до складу ПНР, і далі тривала політика білорусізації і «тутейшості» – організовувалися білоруські школи.

Поступово політика, направлена на приборкання українськості, почала давати плоди. Лише у 80-ті роки почало зароджуватися середовище, яке проявило себе і у видавничій справі. Біля витоків руху за повернення до витоків стояли головні редактори часопису «Над Бугом і Нарвою» Микола Рощенко, Григорій Купріянович та Юрій Гаврилюк. Протягом 1983—1990 рр. побачило світ понад два десятки брошур, а також чотири випуски «товстого» культурологічного журналу «Основи». Оскільки українці Підляшшя були позбавлені можливості вчитися рідною мовою, довелося звертатися до них і польською – за допомогою щомісячника «Krąg» (укр. «Коло», «Гурт»), який виходив у 1989–1990 рр. Перший номер журналу «Над Бугом і Нарвою» вийшов друком наприкінці літа 1991 року, якраз після путчу в Москві і ухвалення Декларації про незалежність України. Спочатку це був квартальник, а з 1993 року часопис почав виходити раз на два місяці. На сьогодні [2006 р.] побачило світ уже 85 чисел журналу.

В полі зору авторів статей та читацьких дописів – насамперед Підляшшя, його сучасне українське життя, а також минуле і культура краю. Не оминаються й питання загальноукраїнської ваги, творчо обробляється численна кореспонденція, яку редакція отримує з України. Вельми цікаві матеріали про культурні заходи, організовані Союзом українців Підляшшя. Крім того, обговорюються питання мовної культури, історії регіону та всієї України, порушуються складні проблеми національної свідомості, яка на Підляшші й нині дуже аморфна і часом навіть парадоксальна.

«Щойно з остаточним крахом совєтського режиму українцi Підляшшя, Берестейщини отримали можливiсть голосно заявити про свою присутнiсть i про свої нацiонально-культурнi потреби. Але «геополiтичнi лабети», в якi ці регiони потрапили ще в минулих вiках, i досi сильно здушують живчик українського нацiонального пробудження», – наголошує головний редактор «Над Бугом і Нарвою» Юрій Гаврилюк.

Сергій МАХУН

«Дзеркало тижня», Київ № 34, 8 вересня – 15 вересня 2006р.

https://zn.ua/ukr/SOCIUM/rovesnik_nezalezhnosti.html