Wmiraje mati, doczku pokidaje. Ne żenitiś — bat’ko żuonci prysiahaje. Na mohili w neji szcze pisok ryżyeje A prysiahi bat’ko derżati ne wmieje. Bere wuon do chaty mołoduju żuonku Każe — dohladajte moju sirotońku. Wona dohladała mału sirotynu, Czerez deń obiedat’ uczyła dytynu. Wona dohladała biednu sirotoczku, Raz na ruok dawała bieleńku soroczku. Rokowoje swjato Wełykdeń prychodit, Maczocha sirotku z-za stoła wywodit: — Wże paski wkusiła to wże j rozhowiełaś A czoho lintiajko, szcze czoho rozsiełaś? Soroczku bileńku polublajesz brati, A sama ne możesz, kob sobie prydbati? To idi do kuchni i tam u kutoku To idi pradi tam sobie na soroczku. Ne poszła sirotka do kuchni prasti, A poszła…

Вмірає маті, дочку покідає. Не женітісь — батько жуонці присягає. На могілі в неї ще пісок рижиеє А присягі батько держаті не вміеє. Бере вуон до хати молодую жуонку Каже — доглядайте мою сіротоньку. Вона доглядала малу сіротину, Через день обіедать учила дитину. Вона доглядала біедну сіроточку, Раз на руок давала біелєньку сорочку. Роковоє свято Великдень приходіт, Мачоха сіротку з-за стола виводіт: — Вже паскі вкусіла то вже й розговіелась А чого лінтяйко, ще чого розсіелась? Сорочку біленьку полюбляєш браті, А сама не можеш, коб собіе придбаті? То іді до кухні і там у кутоку То іді праді там собіе на сорочку. Не пошла сіротка до кухні прасті, А пошла…