-
Найкращий курс мов світу, також української. Розмова з Пшемиславом Вєжбовським
З кінця листопада 2014 р. у рамках «Білостоцької мовної кав’ярні» в столиці воєводства відбуваються зустрічі за українським столиком – усі, які хочуть розвивати знання української мови або просто познайомитися з новими людьми та порозмовляти з ними українською – можуть у кожний другий понеділок навідати кав’ярню «Грам офф он» у Білостоці. Розмова з одним із ініціаторів проекту, Пшемиславом Вєжбовським, народженим у Влощові у Свєнтокшиському воєводстві, молодим білостоцьким есперантистом, головою організації «Білостоцьке товариство есперантистів». Людмила Лабович: Як зародилася думка, щоб заснувати «Білостоцьку мовну кав’ярню»? Пшемислав Вєжбовський: Це була ідея нашого волонтера, який приїхав до білостоцької організації есперантистів у 2009 р. Він з Франції, з Тулузи, де така мовна кав’ярня добре працювала. Це…
-
Skarb. Metafora pudlaśkoji kazki
Koliś ja czuw takuju kazku, jak buw małyj. Może wona wziata z jakojiś knyżki? Ale ja jeji pererobyw na pudlaśki ład i motyw, a mojie hołownyje heroji pochodiat z naszych storuon nad Buhom i Narwoju. Tut wsie mojie słowa i nyczoho czużoho ja ne pryswojiw. A buło tak, jak w kazci: Kilka stolit´ tomu w odnomu biednomu selie, na joho kraju, żyło mołodoje małżenstwo, dobry i poradoczny lude. Czołowiek zwawsia Petro, a żuonka – Maryja. I mieli dwochlietnioho synka – Bohdana. Żyli welmy biedno, chocz buli welmy praciowyty, czesny, poradoczny na wsie storony. Petro buw czołowiek duży, wysoki, krasiwy i miew zołotyje ruki – wsio muoh zrobyty. Takaja buła i…
-
Скарб. Метафора підляської казки
Колись я чув таку казку, як був малий. Може вона взята з якоїсь книжки? Але я її переробив на підляський лад і мотив, а мої головні герої походять з наших сторін над Бугом і Нарвою. Тут всі мої слова і нічого чужого я не присвоїв. А було так, як в казці: Кілька століть тому в одному бідному селі, на його краю, жило молоде подружжя, добрі і порядні люди. Чоловік звався Петро, а жінка – Марія. І мали двохлітнього синка – Богдана. Жили вельми бідно, хоч були вельми працьовиті, чесні, порядні на всі сторони. Петро був чоловік дужий, високий, красивий і мав золоті руки – все міг зробити. Така була і…
-
Ruski szlachcic na podlaskiej zagrodzie
W ciągu ostatnich dwóch-trzech wieków utrwalił się na Podlasiu stereotyp, że podział stanowy na szlachtę i chłopów był też podziałem etnicznym. A więc podlaska szlachta, bez względu na jej status majątkowy, to Polacy wyznania rzymskokatolickiego, zaś prawosławni włościanie i mieszczanie to Ukraińcy lub rzadziej Białorusini (w woj. podlaskim sprzed 1795 r. liczebność Białorusinów była na jego terenie niewielka, gdyż okolice Narewki, Gródka, Krynek czy Sokółki wchodziły wówczas w skład woj. nowogródzkiego i trockiego, więc od historycznego Podlasia oddzielała je granica pomiędzy Wielkim Księstwem Litewskim i Koroną Polską). Jeszcze i teraz wśród mieszkańców ukraińskich wsi w okolicy Bielska określenie “Szlachta” jest tożsame z terytorium zamieszkanym przez ludność polską (formy na “Szlachti”…
-
«Nasza» i «wasza» mowa. Zagadnienie przynależności etniczno-językowej prawosławnych mieszkańców powiatu hajnowskiego w woj. podlaskim
1. Między świadomością etniczną a narodową Badacze zajmują zróżnicowane stanowisko w kwestii charakteru i stopnia zaawansowania świadomości narodowej prawosławnych mieszkańców Białostocczyzny. Niektórzy z nich zaliczają do narodu białoruskiego całą ludność prawosławną Białostocczyzny niezależnie od stanu jej świadomości narodowej i języka, którym się posługuje. Takie stanowisko zajmuje także większość działaczy miejscowych organizacji białoruskich, jak również liczni dziennikarze, którzy zamieszczają swoje publikacje w regionalnej prasie polsko i białoruskojęzycznej. Oparcie się tylko na kryterium wyznaniowym spowodowało, że za Białorusinów uważa się nie tylko ludność białoruskojęzyczną spod Sokółki, Krynek, Jałówki, Gródka, Michałowa, Narewki i Białowieży, lecz również ukraińskojęzycznych mieszkańców okolic Siemiatycz, Milejczyc, Kleszczeli, Orli, Bielska Podlaskiego i Hajnówki, których przodkowie wywodzą się z południa…
Вам також може сподобатись
Siruotśki Welikdeń
Українське слово 15.02.2024.
V Підляська українська наукова конференція
-
Поміж Володимиром, Києвом та Супраслем, ч. 2
Короткий нарис з етноконфесійної історії Більська і Підляшшя у першій половині XVI ст. Закінчення з попереднього числа Окрім документів, які відносились до історії самого Супрасльського монастиря, зберігались у ньому численні книги, перш за все церковного змісту, але й рукописні історіографічні твори. Засіб монастирської бібліотеки, відомий завдяки каталогові спорядженому архімандритом Сергієм Кимбарем у 1557 р., Михайло Грушевський у «Історії України-Руси» назвав «одним з найбільш характеристичних показчиків того книжного запасу, яким розпоряджали землі Київської митрополії, українські й білоруські… Се не тільки найбільший, який ми маємо з тих часів, сортимент книжок, але й дуже типовий» (схоже в «Історії української літератури»: «Катальоґ сеї бібліотеки… дaє дуже інтересний перегляд тодішнього книжного запасу і до певної…
-
Siruotśki Welikdeń
Wmiraje mati, doczku pokidaje. Ne żenitiś — bat’ko żuonci prysiahaje. Na mohili w neji szcze pisok ryżyeje A prysiahi bat’ko derżati ne wmieje. Bere wuon do chaty mołoduju żuonku Każe — dohladajte moju sirotońku. Wona dohladała mału sirotynu, Czerez deń obiedat’ uczyła dytynu. Wona dohladała biednu sirotoczku, Raz na ruok dawała bieleńku soroczku. Rokowoje swjato Wełykdeń prychodit, Maczocha sirotku z-za stoła wywodit: — Wże paski wkusiła to wże j rozhowiełaś A czoho lintiajko, szcze czoho rozsiełaś? Soroczku bileńku polublajesz brati, A sama ne możesz, kob sobie prydbati? To idi do kuchni i tam u kutoku To idi pradi tam sobie na soroczku. Ne poszła sirotka do kuchni prasti, A poszła…
-
Сіруотські Велікдень
Вмірає маті, дочку покідає. Не женітісь — батько жуонці присягає. На могілі в неї ще пісок рижиеє А присягі батько держаті не вміеє. Бере вуон до хати молодую жуонку Каже — доглядайте мою сіротоньку. Вона доглядала малу сіротину, Через день обіедать учила дитину. Вона доглядала біедну сіроточку, Раз на руок давала біелєньку сорочку. Роковоє свято Великдень приходіт, Мачоха сіротку з-за стола виводіт: — Вже паскі вкусіла то вже й розговіелась А чого лінтяйко, ще чого розсіелась? Сорочку біленьку полюбляєш браті, А сама не можеш, коб собіе придбаті? То іді до кухні і там у кутоку То іді праді там собіе на сорочку. Не пошла сіротка до кухні прасті, А пошла…
Вам також може сподобатись
„Łukasz – czołowiek nasz”
Слухайте “Українське слово” 12.10.2023.
Весна з Шевченком — про пісанє по-свойому
-
Weliki puost i Welikdeń
Weliki puost maje nediel siem i treba było postiti ludiam wsiem horoch kaszu hreczanu waryli i olijom lnianym sobie krasili Lon siejali praczom obiwali do miesta do oliejnika nosili na oliej miniali w stupi proso towkli oczyszczali i tak na cieły puost pryhotowlali Kartofel nawarat natowkut i kartoflanikuw w peczye napekut i osuszki z kartofel cibuloju posypali iz apetitom wsie chutko rozbirali W perszy dnie posta naczynajet’sia służytiś po połudnju w dwa czasa lude do cerkwy spiszajut i molitwu swoju powtorajut dzwony do cerkwy ludi sklikajut a piewczy żałosno spiwajut W cerkwi biełe obłaczenije skidajut a na prystuoł i nałojczyki na czorne miniajut powinno w cerkwi ticho byti bo puost…
-
Велікі пуост і Велікдень
Велікі пуост має недіель сіем і треба било постіті людям всіем горох кашу гречану варилі і олійом льняним собіе красілі Льон сіеялі прачом обівалі до міеста до оліейніка носілі на оліей мінялі в ступі просо товклі очищалі і так на ціели пуост приготовлялі Картофель наварат натовкут і картофлянікув в печие напекут і осушкі з картофель цібульою посипалі із апетітом всіе хутко розбіралі В перши дніе поста начинається служитісь по полудню в два часа люде до церкви спішают і молітву свою повторают дзвони до церкви люді склікают а піевчи жалосно співают В церкві біеле облаченіє скідают а на пристуол і налойчикі на чорне міняют повінно в церкві тіхо биті бо пуост…
