-
«На новоє літо роди, Боже…»
На зламі Старого і Нового року За церковним юліанським календарем останній день року присв’ячений св. Меланії Римлянці, тому народною назвою Mаланка окреслюється давний новорічний обряд з використанням масок, а зараз – українські танцювальні забави. На Підляшші традиційними назвами дня перед Новим роком є Гоготуха, Голотуха чи скорочено – Готуха. Вживається також назв Добри вечур і Щодри вечур. Сільське життя визначав ритм природи та зміни в обрядовому календарі. Через те особливого символічного значення набирав момент, в якому відновлявся на ново рік. Тому з його вітанням пов’язані були різні магічні обряди, метою яких було запевнити собі і своїм рідним благополуччя, багатство та щастя в Новому році. Важливі були також шлюбні мотиви. На…
-
„Prawosławny Sylwester”? – Nie, „Małanka”!
Mieszkamy w państwie, którego większość obywateli opiera swoje życie prywatne i publiczne na fundamencie innej tradycji niż my. A ponieważ nie żyjemy odgrodzeni od nich nieprzebytym murem, chcąc nie chcąc ulegamy różnym wpływom, przyjmujemy wyrażenia i zwroty, które po głębszym zastanowieniu nie mają w stosunku do nas żadnego uzasadnienia. Jednym z takich językowych nowotworów jest „Sylwester prawosławny”, którym wielu chrzci zabawy taneczne, urządzane z okazji Nowego Roku świętowanego według kalendarza juliańskiego. Rzeczywiście, w „cywilnym” kalendarzu gregoriańskim (jest to zmodyfikowana w XVI w. wersja kalendarza juliańskiego, wprowadzonego w 46 r. przed Narodzeniem Chrystusa przez Juliusza Cezara dla użytku w Rzymie i jego posiadłościach), którym posługujemy się na co dzień, ostatni dzień…
-
Руздво з «ґвяздою» i пiесньою
Про колядування в Канюках перед півстолiттям розповідає народний рiзбляр Володимир Наум’юк Час iде хутко якшто зблiжаються свята. Колiсь свята ждалося, не знаю чом так. Пуост бив такiй довгi, а здавалося все коб хучiй, хучiй било свято. Старалiся зробiтi ґвязду [зуорку]. Зносiлi – хто старую обiчайку з решета, хто стругав патичкi на рогi. Ну й збiралi по пара гроши, бо того вже не можна било зробiтi – купiтi кольорового паперу. Папieр, помню, бив в такiх невелiкiх атласiках [зошитах] i разни там билi кольори. То треба било рогi хоч спереду обклєїтi папером – ззаду то часом i якiмсь такiм шарим папером, а навет i газeтамi. Алє на передi то треба било обов’язково…
Вам також може сподобатись
Ukazał się nr 6/2024 “Nad Buhom i Narwoju”
ХХ Конкурс української пісні «З ПІДЛЯСЬКОЇ КРИНИЦІ» 2024
„О Матінко Божа”
-
Jak u Pana Boga za Bugiem
Kto uważniej przyjrzał się winiecie, zauważył, że wyszło już 150 numerów pisma o Ukraińcach nad Bugiem i Narwią (o tych znad innych rzek także nie milczeliśmy). Zrobiony więc został przysłowiowy kawał roboty, ale świętować przy grillu nie ma jak, pisać też ciężko – ręce grabieją, bo chociaż po dość mroźnej zimie zgodnie z regulaminem przyszła wiosna, ale po krótkim ociepleniu i ona zaczęła ziębić, a miejscami nawet mocno śnieżyć. Wprawdzie w naszej bielskiej okolicy welikodnich pisanok śniegiem nie zasypało, ale kiedy za oknem chmarno j zołowato, to do radosnego i twórczego nastroju daleko… Jednak zanim nastały kwietniowe chłody, 22 marca 2017 r. minęło 25 lat od utworzenia Związku Ukraińców Podlasia. Dlatego…
-
«Rzeźbienie jest we mnie w środku, we krwi, w sercu…»
Uwarunkowania historyczne i ideowe w twórczości rzeźbiarskiej Włodzimierza Naumiuka Kaniuki to niewielka, cicha podlaska wieś na prawym brzegu Narwi, należąca obecnie do gminy Zabłudów w powiecie białostockim (do 1975 r. należała do pow. bielskiego). Jej udokumentowana historia sięga drugiej połowy XVI wieku, gdy w lustracji dóbr królewskich województwa podlaskiego została wymieniona pod nazwą Rybołowy (należała do wójtostwa z siedzibą w sąsiednich Pawłach). W okresie tym kształtowała się nowożytna mapa etniczna Podlasia, kolonizowanego z zachodu przez ludność polską, z południa przez ludność ukraińską, zaś od północy przez ludność białoruską. Kaniuki, położone w granicach ziemi bielskiej znalazły się w strefie zasiedlonej przez ludność etnograficznie ukraińską (w ówczesnym nazewnictwie – ruską). Podobnie jak…
-
З розказув Васіля Максим’юка. Як колісь у Збучие жилось, ч. 3
У руськум вуойську Як куончилась вуйна, старих воякуов то вже демобілізовалі, одсилалі додому. А я мусів остатіся у вуойську. У мене била шиніель правє нова, то одін солдат каже: «Я додому їеду, мніе одьожи нада, а ти здєсь будеш, то тобіе зміняют. Дай мніе шиніель». То я йому оддав. Куончилася вуйна, то давай вуйська їездіті по сьолах і молотіті немолочане збуоже. А ми самоходамі возілі його на станцію. Як всьо очистілі, далі нам розпораженіє, коб забіратіся стамтуоль, бо той терен займає Пуольща. Забралі нас і вивезлі пуд Кінінсберг [тепер Калінінград – Л.В.] до города Інстербурга [Черняховськ – Л.В.]. І вже там бив пока аж мене демобілізовалі, звольнілі. А там же…
-
Z rozkazuw Wasila Maksymjuka. Jak koliś u Zbuczye żyłoś, cz. 3
U ruśkum wuojśku Jak kuоnczyłaś wujnа, stаrych wоjakuоw tо wżе dеmоbіlizоwаli, оdsyłali dоdоmu. А ja musіw оstаtіsia u wuоjśku. U mеnе była szynіеl prаwie nоwа, tо оdіn sоłdаt kаżе: «Ja dоdоmu jiеdu, mnіе оdiоży nаdа, а ty zdieś budеsz, tо tоbіе zmіniajut. Dаj mnіе szynіеl». Tо ja jоmu оddаw. Kuоnczyłasia wujnа, tо dаwаj wujśkа jiеzdіtі pо siołach і mоłotіti nеmоłoczаnе zbuоżе. А my sаmоchоdаmі wоzіli jоhо nа stаncіju. Jak wsio оczystіli, dаli nаm rоzpоrаżеnіje, kоb zаbіrаtіsia stаmtuоl, bо tоj tеrеn zаjmаje Puоlszczа. Zаbrаli nаs і wywеzli pud Kіnіnsbеrh [tеpеr Kаlinіngrаd – L.W.] dо hоrоdа Іnstеrburhа [Czеrniachоwsk – L.W.]. І wżе tаm byw pоkа аż mеnе dеmоbіlizоwаli, zwоlnіli. А tаm żе…
-
З розказув Васіля Максим’юка. Як колісь у Збучие жилось, ч. 2
Совіети в Збучие До Вуорлі до школи ходів правє до самої вуйни. У 1939 рокові міев іті до заводуовкі, но вуйна наскочила і вже нігде не пушов. У Збучие ждалі вельмі совіетув. Казалі – то своїе люде, своя мова. Бо ще за стареї Пуольщи поробілі такії самодєлкі радіва на слухавкі і слухалі, як там вони співалі, пісніе якії хороши билі! Тато муой то наветь поїехав до Біельська обачиті – бо то ж руські ідут. Вернувся і каже: «Одін в куфайці, другі в шинелі, треті у ватуовці. Одна ґранатова, друга зельона… Ніе, то не вуойсько». Як пришлі совіети, то в Збучие їм браму зробілі. Устречалі. Не помню хто то каже: «От,…
Вам також може сподобатись
Незламності — треба нам всім
,,Ukraińskie Słowo”
“Nad Buhom i Narwoju” w Centrum Kultury Prawosławnej w Białymstoku
-
Z rozkazuw Wasila Maksymjuka. Jak koliś u Zbuczye żyłoś, cz. 2
Sоwіеty w Zbuczyе Dо Wuоrli dо szkоły chоdіw prаwie dо sаmоji wujny. U 1939 rоkоwі mіеw іtі dо zаwоduоwkі, nо wujnа nаskоczyłа і wżе nіhdе nе puszоw. U Zbuczyе żdаli wеlmі sоwіеtuw. Kаzаli – tо swоjiе ludе, swoja mоwа. Bо szczе zа stаrеji Puоlszczy pоrоbіli tаkіji sаmоdiełkі rаdіwа nа słuchаwkі і słuchаli, jak tаm wоny spіwаli, pіsnіе jakіji chоrоszy byli! Tаtо muоj tо nаwеt’ pоjiеchаw dо Bіеlśkа оbаczytі – bо tо ż ruśkі іdut. Wеrnuwsia і kаżе: «Оdіn w kufаjcі, druhі w szynеli, trеtі u wаtuоwcі. Оdnа grаnаtоwа, druhа zеlоnа… Nіе, tо nе wuоjśkо». Jak pryszli sоwіеty, tо w Zbuczyе jim brаmu zrоbіli. Ustrеczаli. Nе pоmniu chtо tо kаżе: «Оt, my…
-
З розказув Васіля Максим’юка. Як колісь у Збучие жилось, ч. 1
Ідут ліета, міняється свіет, а разом і з тим наше село. Люді, котори помнят «бєженство», практично вже й не осталося, штораз хучией одиходят тоже тиї, што роділіся «за старої Пуольщи». Ще троху і їх тоже не буде, а разом з їмі пропаде часть нашого мінулого – паметь про колісні звичаї, пісніе, алє тоже про свіет, которого не знаємо – міжвоєнни рокі і вуйну. Пока ще час, варто присіесті часом коло своїх батькуов, дідуов, або й прадідув, се живут, і розпитаті про давніейше. Саме з такіх розмов, якії кілька ліет веду із своїм діедом – народжаним чуть не 95 ліет тому в Збучові Васільом Максим’юком (по-гулічному – Вішнєвськім), вишла сіета гісторія.…
