-
Поміж Володимиром, Києвом та Супраслем, ч. 2
Короткий нарис з етноконфесійної історії Більська і Підляшшя у першій половині XVI ст. Закінчення з попереднього числа Окрім документів, які відносились до історії самого Супрасльського монастиря, зберігались у ньому численні книги, перш за все церковного змісту, але й рукописні історіографічні твори. Засіб монастирської бібліотеки, відомий завдяки каталогові спорядженому архімандритом Сергієм Кимбарем у 1557 р., Михайло Грушевський у «Історії України-Руси» назвав «одним з найбільш характеристичних показчиків того книжного запасу, яким розпоряджали землі Київської митрополії, українські й білоруські… Се не тільки найбільший, який ми маємо з тих часів, сортимент книжок, але й дуже типовий» (схоже в «Історії української літератури»: «Катальоґ сеї бібліотеки… дaє дуже інтересний перегляд тодішнього книжного запасу і до певної…
-
Siruotśki Welikdeń
Wmiraje mati, doczku pokidaje. Ne żenitiś — bat’ko żuonci prysiahaje. Na mohili w neji szcze pisok ryżyeje A prysiahi bat’ko derżati ne wmieje. Bere wuon do chaty mołoduju żuonku Każe — dohladajte moju sirotońku. Wona dohladała mału sirotynu, Czerez deń obiedat’ uczyła dytynu. Wona dohladała biednu sirotoczku, Raz na ruok dawała bieleńku soroczku. Rokowoje swjato Wełykdeń prychodit, Maczocha sirotku z-za stoła wywodit: — Wże paski wkusiła to wże j rozhowiełaś A czoho lintiajko, szcze czoho rozsiełaś? Soroczku bileńku polublajesz brati, A sama ne możesz, kob sobie prydbati? To idi do kuchni i tam u kutoku To idi pradi tam sobie na soroczku. Ne poszła sirotka do kuchni prasti, A poszła…
-
Сіруотські Велікдень
Вмірає маті, дочку покідає. Не женітісь — батько жуонці присягає. На могілі в неї ще пісок рижиеє А присягі батько держаті не вміеє. Бере вуон до хати молодую жуонку Каже — доглядайте мою сіротоньку. Вона доглядала малу сіротину, Через день обіедать учила дитину. Вона доглядала біедну сіроточку, Раз на руок давала біелєньку сорочку. Роковоє свято Великдень приходіт, Мачоха сіротку з-за стола виводіт: — Вже паскі вкусіла то вже й розговіелась А чого лінтяйко, ще чого розсіелась? Сорочку біленьку полюбляєш браті, А сама не можеш, коб собіе придбаті? То іді до кухні і там у кутоку То іді праді там собіе на сорочку. Не пошла сіротка до кухні прасті, А пошла…
-
Weliki puost i Welikdeń
Weliki puost maje nediel siem i treba było postiti ludiam wsiem horoch kaszu hreczanu waryli i olijom lnianym sobie krasili Lon siejali praczom obiwali do miesta do oliejnika nosili na oliej miniali w stupi proso towkli oczyszczali i tak na cieły puost pryhotowlali Kartofel nawarat natowkut i kartoflanikuw w peczye napekut i osuszki z kartofel cibuloju posypali iz apetitom wsie chutko rozbirali W perszy dnie posta naczynajet’sia służytiś po połudnju w dwa czasa lude do cerkwy spiszajut i molitwu swoju powtorajut dzwony do cerkwy ludi sklikajut a piewczy żałosno spiwajut W cerkwi biełe obłaczenije skidajut a na prystuoł i nałojczyki na czorne miniajut powinno w cerkwi ticho byti bo puost…
Вам також може сподобатись
Слухайте «Українське слово» 02.04.2026.
Zapraszamy na Meandry
Уже завтра – маніфестація в Більську
-
Велікі пуост і Велікдень
Велікі пуост має недіель сіем і треба било постіті людям всіем горох кашу гречану варилі і олійом льняним собіе красілі Льон сіеялі прачом обівалі до міеста до оліейніка носілі на оліей мінялі в ступі просо товклі очищалі і так на ціели пуост приготовлялі Картофель наварат натовкут і картофлянікув в печие напекут і осушкі з картофель цібульою посипалі із апетітом всіе хутко розбіралі В перши дніе поста начинається служитісь по полудню в два часа люде до церкви спішают і молітву свою повторают дзвони до церкви люді склікают а піевчи жалосно співают В церкві біеле облаченіє скідают а на пристуол і налойчикі на чорне міняют повінно в церкві тіхо биті бо пуост…
-
Поміж Володимиром, Києвом та Супраслем
Короткий нарис з етноконфесійної історії Більська і Підляшшя у першій половині XVI ст. Існуюча сьогодні система державних кордонів і адміністративних меж воєводського/обласного та повітового рівня, хоч мала деякі свої обумовлення у давнішому часі, сформувалася щойно поміж кінцем XVIII та серединою ХХ ст. Тому для зрозуміння історичних та етнокультурних процесів, які формували нашу історичну долю та залишали культурні пам’ятки, треба трактувати всі, заселені етнічними українцями частини географічного Середнього Побужжя – Південне і Північне Підляшшя у Польщі та Берестейщину у Білорусі, як одне ціле. На їхню цілісність вказує й факт, що аж до 1790-х років, коли почалася перша стадія розрізання державними кордонами, яке згодом програмувало три своєрідні шляхи дальшого розвитку, майже весь…
-
На підляський стіл – біла руська сіль
Минуло Різдво, чекаємо Великодня. Попереджує його Великий піст… А посту, навіть найменшого, бути не може без риби, яку без солі колись не було як зберегти. Та й великоднє яйце і м’ясце посолити також треба… Переглядаючи письмові джерела зв’язані з історією Підляшшя у XVI ст., можемо натрапити на документи, які мають відношення до торгівлі сіллю, в яку задіяна була «господарська» адміністрація, отже, люди призначені «господарем» – великим князем литовським і руським. Для прикладу, 31 грудня 1501 року князь Олександр повідомляв, що «луцькому митникові і його товаришам» наказав він «комори наші справити соляниї за свої пінязи в містех наших – в Луцьку, у Бересті, в Дорогичині. І має він з тих комор…
-
Z podlaskiego archiwum: Eugeniusz Ryżyk (1989): Młody ruch ukraiński na Podlasiu
Вступ Редакції «Над Бугом і Нарвою»: Przed 20 laty powstał Związek Ukraińców Podlasia, co było ukoronowaniem wysiłków pokolenia młodej podlaskiej inteligencji, która wkraczając na początku lat 80. w dorosłe życie, odnajdywała swój szlak do ukraińskiego samookreślenia narodowego. Jest to już wystarczający szmat czasu, aby określić ten okres jako historyczną przeszłość i aby spróbować przybliżyć naszym czytelnikom fakty i emocje sprzed trzech dziesięcioleci. Młodym, aby dowiedzieli co się działo, „gdy ich na świecie jeszcze nie było”, starszym — aby wspomnieli „dawne dzieje” i może sami coś zechcieli dodać do tekstów i zdjęć z naszego mini-archiwum. Otwieramy go publikacją artykułu, który ukazał się w 1989 roku na łamach polskojęzycznego zeszytu Czasopisma Studentów…
-
Nauczanie języka ukraińskiego w Milejczycach
Szkic do historii szkolnictwa na Północnym Podlasiu w XX wieku Historia ukraińskiego szkolnictwa na Północnym Podlasiu jest tą kartą przeszłości, którą trzeba zaliczyć do niezbadanych przez historyków i co najważniejsze – zapomnianych przez współczesne pokolenie. Jednak kwestia ta jest ważna nie tylko dla naukowego zbadania przeszłości. Dlatego też należy poświęcić jej uwagę jako przykładowi historii formowania się struktur szkolnictwa ukraińskiego na obrzeżach terytorium etnograficznego. O ile o szkolnictwie ukraińskim w południowej części Podlasia cokolwiek już wiadomo, o tyle wiedzę o historii ukraińskiego szkolnictwa na północ od rzeki Bug, w granicach dzisiejszego Północnego Podlasia, skrywają ciemne chmury. Właśnie w tym niewielkim tekście skupiono uwagę na próbach zorganizowania nauki języka ojczystego dla…
-
Paweł Charłampowicz – muzealnik i badacz starożytności Południowej Ukrainy
Zanim nawiązaliśmy kontakt z Olgą Fotinicz, nazwisko Charłampowiczów na łamach naszego pisma pojawiało się wielokrotnie, jednak bohaterami publikacji byli Konstanty lub Stefan. Okazuje się, że znaczącą postacią był też Paweł. Więcej wiadomości o nim udało się znaleźć dopiero teraz, gdy pojawiły się poświęcone dziejom muzealnictwa w Ukrainie artykuły Anny Janenko (Анна Яненко), która wykorzystała informacje z archiwów kijowskich (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України oraz Науковий архів Інституту археології НАН України). Paweł Charłampowicz urodził się 4 lutego 1884 roku i po ukończeniu Uniwersytetu Warszawskiego (wydział prawniczy) podjął w 1913 roku pracę w sferze muzealnej. W 1921 roku, a więc po zwycięstwie bolszewizmu i utworzeniu Białoruskiej SRR, przebywał w Mińsku,…
