-
Podlaskie paradoksy oczyma kijowskich etnologów
Podlaskie paradoksy oczyma kijowskich etnologów Latem 1997 r. na Północnym Podlasiu prowadziła badania terenowe ekspedycja etnograficzna Kijowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Tarasa Szewczenki, w której skład wchodzili doktor nauk historycznych Walentyna Borysenko, laborant Katedry Etnologii i Krajoznawstwa Oleg Wojcechiwski oraz aspirantka Instytutu Sztuki, Folklorystyki i Etnologii Narodowej Akademii Nauk Ukrainy Natalia Styszowa. Celem ekspedycji było zbieranie materiału etnograficznego w regionie. W ciągu dwóch tygodni zebrano dosyć interesujący materiał etnologiczny związany z obrzędowością poszczególnych pór roku, weselem, życiem rodzinnym. Zapisy dokonano w takich miejscowościach, jak Hajnówka, Kleniki, Stary Kornin, Czyże, Mielnik, Widowo, Orzeszkowo, Puciska, Dobrywoda, Czeremcha i Grabarka. Badacze interesowali się także stanem tożsamości etnicznej mieszkańców tych wsi i miasteczek. Informacje, które…
-
Етнографічна спадщина фотографа Степана Харламповича
7 січня 1839 року на засіданні Французької академії наук було повідомлено про розроблений французьким художником і винахідником Луї Жаком Манде Дагером, на основі дослідів Жозефа Нісефора Ньєпса, перший практично придатний спосіб отримання стійкого в часі зображення, сформованого об’єктивом камери-обскури. Цей винахід увійшов в історію під назвою дагеротипія. Два місяці і сім днів пізніше –14 березня 1839 р. – знаменитий англійський астроном Джон Фредерик Вільям Гершель запропонував термін «фотографія» – від грецького φώς (φωτός) – світло та γράφω – пишу. Величезний винахід людства розпочав відлік часу своєї історії, одночасно з цим документально зберігаючи саму історію для майбутніх поколінь. Дії, факти, особи і багато іншого потрапило за 170 років в об’єктиви фотокамер…
-
Один букет, але кожна квітка своя
З професором Ігорем Мацієвським розмовляв Юрій Місіюк — Пане професоре, розкажіть будь ласка про себе. — Я за фахом композитор і дослідник народної музики, передусім інструментальної, українознавець і може, ширше, слов’янознавець. Родом я з України. Мама харків’янка, батько з Поділля. Закінчив консерваторію у Львові, потім аспірантуру і докторантуру в Петербурзі і зараз завідую сектором інструментознавства Інституту історії мистецтв в Петербурзі. — Як Ви знайшлися саме тут, на Підляшші? — Мене запросила фундація «Музика кресів», яка створилася в Люблині, і яка хоче згуртувати дослідників, що вивчають музику народів проживаючих по-сусідськи з поляками, отже передусім українського, білоруського і литовського. Мене запросили до участі в етномузикологічній науковій конференції, яка зараз відбувається в селі…
-
Podlaski „Садъ божественныхъ пѣсней”
I. Чи можна заколядовати? Przez dziesiątki, a nawet setki lat obszar zamieszkany przez ludność ukraińską podzielony był licznymi granicami politycznymi i administracyjnymi. Stan taki widzimy zarówno w XVIII, XIX jak i w XX w. Nawet teraz w każdym z sąsiadujących z niepodległą już Ukrainą państw można znaleźć większe lub mniejsze obszary, które zgodnie z prawdą należy uznać za peryferia ukraińskiego terytorium etnicznego. Ta dezintegracja ukraińskiego obszaru etnicznego i stała obca presja prowadząca do wynaradawiania się elity narodowej (szlachty w Rzeczypospolitej i starszyzny kozackiej w Rosji po likwidacji autonomii Hetmanatu), były w znacznym stopniu rekompensowane przez prężność obfitej i różnorodnej ukraińskiej kultury ludowej (ówczesnego odpowiednika współczesnej kultury masowej). Najaktywniejszym, najbardziej mobilnym…
-
«Святая Варвара церкву збудовала…»
Przez dziesięciolecia św. Barbara także na Podlasiu kojarzyła się głównie z “Barbórką” – obchodzonym 4 grudnia świętem górniczej braci, która w pocie czoła fedrowała węgiel będący podstawą polskiej energetyki i eksportu. Zwłaszcza dla mieszkańców miast przypadające 13 dni później prawosławne święto welikomuczenicy Warwary, w ludowej wiejskiej tradycji obrosłe licznymi powiedzeniami i prognozami co kwestii przyszłej pogody, mijało jakby nie zauważone, pewnie dlatego że w tej chwili tylko dwie cerkwie – w Milejczycach i Kuzawie – mają tę świętą za swoją patronkę. Co najmniej od lat 80. XVI w. cerkiew św. Barbary była także w Drohiczynie, pełniąc rolę cerkwi trapeznej monasteru Troickiego. W opublikowanej w 1938 r. historii Drohiczyna jej autor…
-
Кліщелі — перші українські ентузіасти
Минає вже шістдесят років від заснування першої, і через довгий час єдиної, української організації в післявоєнній Польщі — Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). Був це досить складний час для існування представництв національних меншин, оскільки їхня діяльність була повністю контрольована державними установами, а поодинокі активісти находились під постійною «опікою» органів безпеки. Незважаючи на ці труднощі, і в деякій мірі виправдану критику діяльності Товариства пізнішими молодими українськими діячами, загально УСКТ, без сумніву, принесло для української громади в Польщі багато користі. Воно згуртувало людей, сприяло розвитку художньої самодіяльності, навчанню дітей, видавало тижневик «Наше слово», oдним словом, намагалось гальмувати процес зростаючої полонізації розпорошеного в Польщі українського населення. Сотні щирих українців у всіх куточках держави, через…
-
Брукарі із Мокрого
Мокре — село на Підляшші, 10 км на південь від Більська. Як і кожне село, в минулому мало своїх численних майстрів. Всім в околиці було відомо, що найбільше брукарів саме в Мокрому. Найстарший з них— Михайло Лукашук. Чому він почав працювати при побудові доріг? Каже, що з біди. В цей час на селі жило багато людей. Сім’ї були багаточисленні, а щоб кожному дати кусочок землі, то з часом прийшлося б обробляти загон або два покоси. Сам пам’ятаю, як з Мокрого або Кнорид приїжджали до нас, до Молочок, «на болота» сушити сіно. Косили конними косярками — всього три покоси. Довжина, цих покосів, бувало доходила і до кілометра. — В нас було…
-
Час нищить минуле, тому мусимо «винайти себе» по-новому
Коли у травні – червні вийдемо з хати, а ще ліпше – виїдемо за місто, хоч би за Більськ чи Гайнівку, побачимо, що – незалежно від політичної та епідеміологічної ситуації – прийшла пора зелені і квітів. Бачимо це й на фотографії з окраїни Старого Села (Starowieś), яку можна визнати за твір мистецтва та надати поетичний заголовок «Розквітле православ’я». Однак, коли налюбувавшись буйною природою, що за законом натури вічно оновлюється, уважніше подивимося на криж – похилений і струхлявілий, зрозуміємо, що творіння людських рук, навіть коли ми йому придаємо сакральний зміст – тлінне і само з себе не оновлювальне, тому без перестанку вимагаюче нашої дбайливості. Дбайливості без перестанку вимагає не лише створювана людьми…
Вам також може сподобатись
Слухайте Українське слово 07.08.2025.
Слухайте “Українське слово” 11.01.2024.
«Українське слово» 30.11.2023.
-
Лист від волинського народознавця
Рік тому мав приємність двічі побувати на Підляшші під час організації та проведення фестивалю української пісні «Мельник ’91» і був вражений, у якому доброму стані збереглася тут традиційна духовна культура. Цікавим відкриттям для мене було й те, що поруч з поліськими паралелями вона має чимало галицьких рис, чого нема, скажімо, в нашому Поліссі. Багатьма своїми проявами вона істотно доповнює картину як волинської, так і поліської культурної спадщини, яка щороку викликає все більший інтерес наукових кіл, як одна з найархаїчніших на слов’янському тлі, так і в цілому української. На превеликий жаль, на теренах українського Полісся зараз вже часом важко відділити автентичне від запозиченого, чому сприяють асимілятивні процеси національного розвою. Те ж…
-
Roman Awramenko: Korzenie moje są w Bielsku
Będąc jeszcze studentem, przeglądając rocznik 1957 wydawanego w Warszawie ukraińskiego tygodnika “Nasze Słowo” natknąłem się na listy z naszych stron, m.in. była tam korespondencja zatytułowana Pidlaszsza czekaje na swoju kulturu, a podpisana N. Awramenko (nr 44). Obszerne fragmenty zostały później opublikowane w tłumaczeniu na język polski w jednodniówce “Bilszczanyn”, wydanej w 1990 r. przy okazji wyborów samorządowych. Warto zapoznać z nimi i czytelników “Nad Buhom i Narwoju”: 20 lat pracowałem na terenie obecnych trzech powiatów — bielskiego, hajnowskiego i siemiatyckiego. Do 1952 r. tworzyły one jeden powiat — bielski. Tutaj już przed 1939 r. istniały ukraińskie grupy teatralne i chóry w Kleszczelach, Orli, Hajnówce. Zaczął już pojawiać się “Kobzar” Szewczenki,…
