-
Wojszki – wieś nad Narwią
Wojszki powstały prawdopodobnie w końcu XV wieku. W latach siedemdziesiątych XVI wieku wieś należała do majątku z folwarkiem w Stołowaczu (położonym około 10 km od Wojszek), który był królewszczyzną (ówczesna własność państwowa). W tym czasie nazwa wsi brzmiała nie Wojszki, lecz Wojśni. Wieś wchodziła w skład wójtostwa antonowickiego, którego siedzibą były Antonowicze (teraźniejsze Ryboły). Obecna nazwa datuje się zapisem z 1562 roku i pochodzi prawdopodobnie od imienia „Wojsław – woin sławny”. W latach siedemdziesiątych XIX wieku, po zniesieniu pańszczyzny, komisja carska, która była powołana do prowadzenia prac związanych z pomiarem i nadawaniem gruntu chłopom, stwierdziła, że w Wojszkach nie wystarcza odpowiedniej ilości ziemi. Sześciu rodzinom chłopskim zaproponowano przeniesienie się do…
-
Наша мова має значеннє!
Пора тепер такая, ш̰о на недалėкуй од нас грани̇ці, коло Орíшкова, Черемхи̇ й Мельни̇ка – змайстрована Лукашенком «міграційна криза», а коло грани̇ць України зби̇раються російські вуйська – можли̇во, ш̰о для «вторженія» (вторгненя, напасті), бо ж не знаємо, ш̰о насправді мерещиться в головах Путіна й інших «кремлежителей». Тому може хтось сказати̇, ш̰о в такую пору треба й нам пи̇сати̇ про політи̇ку. Чи однак хтось зможе переконли̇во заперечити̇ тому, ш̰о саме мова і є політи̇кою? Бо ж скŷль взявся припи̇сани до 21 лютого International Mother Language Day – Міжнародний день материнської/рŷдної мови, яки̇й має служити̇ «пудтримці мовного й культурного богатства»? Виявляється, дата би̰ла обрана тому, ш̰о 21 лютого 1952 року у схŷдньобенгальському…
Вам також може сподобатись
Piszy po-swojomu i tym pochwalisia!
Słowo zrodzone z ojczystej ziemi
«Пішемо по-свойому»
-
„Wszystkim można być”, czyli narodowa sztuka życia w nieprawdziwym świecie
Część II Część I dostępna tutaj: Czy można z fasady zrobić fundament? Tak jak upadła w końcu „komuna”, tak i nie mogła wiecznie trwać owa przednarodowa (czy też pozanarodowa) i powszechna „białoruskość” ludu prawosławnego od białoruskojęzycznej Sokółki po ukraińskojęzyczną Czeremchę. Gdzieś w latach 80. minionego już wieku zaczęły tworzyć się zaczątki, swego rodzaju embriony formacji społeczno-politycznych o dążeniach bardziej narodowych – zarówno w formie, jak i treści. Był to bowiem okres nie tylko kształtowania się zaczątków ukraińskiego ruchu narodowego, ale na dobrą sprawę też i białoruskiego (większość aktywistów obu nurtów to rówieśnicy z pokolenia, które w dorosłe życie wkraczało około 1980 roku). Wprawdzie już od ćwierć wieku działało Białoruskie Towarzystwo…
-
Z bielsko-podlaskich dziejów – zachęcamy do czytania nr 2/2022 NBiN
Z bielsko-podlaskich dziejów Ten artykuł zainteresuje nie tylko mieszkańców wsi Pasieczniki Duże i przysiółka Siemiwołoki (zwłaszcza z nazwiskami Holonko/Golonko i Kraśko), ale też wielbicieli dziejów Bielska, dotyczy bowiem Miejskiego Lasu, położonego przy granicy Puszczy Białowieskiej, którego mieszkańcy byli wprawdzie nieliczni, ale miód zbierali i z praw mieszczan korzystali. W punktach sprzedaży prasy firmy „Kolporter” jest dostępny 2. numer „Nad Buhom i Narwoju” z artykułem „Zagadka Mieśkoho Liesa, czyli skąd się wzięła wieś Pasieczniki Duże i przysiółek Siemiwołoki”. Oto jego fragmenty: Jest niedaleko od Hajnówki wieś, której nazwa w dokumentach urzędowych i na mapach była zapisywana jako Pasieczniki, Pasieczniki Wielkie, potem Pasieczniki Duże (od 2002 roku ta ostatnia nazwa jest zatwierdzona…
-
90 років тому помер Костянтин Харлампович – народжений в Рогачах коло Милейчич історик, член Всеукраїнської академії наук
21 березня 1932 року у Києві помер Костянтин Харлампович – історик церкви і освіти в Україні та краєзнавець, академік Всеукраїнської АН. В найближчому часі, як на нашому сайті, так і в чергових друкованих числах будемо публікувати нові матеріали про Костянтина, а також інших видатних представників родини Харламповичів. (ред.) 18 серпня 1870 р. у Рогачах коло Милейчич (тоді Берестейського пов. Гродненської губ.) у сім’ї місцевого священика народився історик Костянтин Харлампович, автор близько 250 праць, переважно з історії Православної церкви та освіти. Закінчив духовне училище та Литовську духовну семінарію у Вільні, відтак Петербурзьку духовну академію (1894). Направлений працювати у Казанській духовній семінарії, де від 1895 р. викладав латину, потім цивільну історію (від…
-
Грабарка кличе вгору. Спогад паломника з України
Православна Церква в Польщі славиться давніми духовними традиціями, котрі налічують більше тисячі літ. Через віки тут збереглося багато святих для кожного православного місць. Прикладом цього є свята Гора Грабарка. Грабарка – це святе місце, до якого віками не заростає дорога паломників. Нам мало відомо про далеке минуле Грабарки. Тут зберігалася чудотворна ікона Спасителя із другої половини тринадцятого століття. За словами переказів, в цьому місці, що вражає красою природи, знаходилися келії давніх пустельників, які прибули з Києво-Печерської лаври, а пізніше тут переховувались православні монахи, що терпіли утиски від католицизму. У 1710 році гора Грабарка особливо прославилася серед місцевих жителів. Тоді жителі Підляшшя масово вимирали від чуми. Одній благочестивій людині було одкровення…
-
Як їздили ми всім селом на Святу Гору Грабарку
Jak jizdyły my wsim sеłom nа Swjatu Horu Hrаbаrku19 серпня Православна церква відзначає свято Преображення Господнього, або як кажуть у народі – Спаса. Найвідомішим місцем, куди православні з Підляшшя, а і всієї Польщі, їдуть «на одпуст» є Свята Гора Грабарка з Преображенською церквою та жіночим монастирем святих Марфи і Марії, що недалеко від Сім’ятичів. Це серце Православ’я у Польщі. Деякі називають її «православною Ченстоховою», але це окреслення розраховане на поляків, адже православні з Підляшшя в Ченстохову не їздять й про цей католицький санктуарій уяву мають лише завдяки телебаченню. Кожного року у празничні дні на Святу Гору Грабарку прибуває море прочан, які приносять свої радощі й турботи, моляться Спасові (Спасителеві), просячи здоров’я та допомоги у всяких життєвих бідах, свідченням…
Вам також може сподобатись
Кŷйлувська капліця
«Яким Шевченко був насправді» та інші «Реальні історії»
Korzenie. Historia wsi Kuraszewo, cz. 2
-
«Косяри косят, а вітрець повиває…»
«Kosiary kosiat, a witreć powywaje…»Літо – час пов’язаний з відпочинком та канікулами, але колись це був період тяжкої праці в господарстві. Своїми спогадами з часу сінокосів поділилася Ніна Явдосюк з Добриводи (родом з Війновки), співачка з місцевого ансамблю, яка від багатьох років навчає народних пісень та переказує підляські звичаї та традиції під час різноманітних майстер-класів. Агнешка Парфінюк: У червні на селах завжди починається косити траву. Як колись виглядала така праця? Ніна Явдосюк: Колісь тяжкі булі сінокоси. Найгурій було мужчинам – косами косилі, тому ішлі косити з росою. А коб’єти мусилі ж тиї покоси розкідати. Як я ще молодая була, то пам’ятаю, що розкідала руками, або граблі оборочала і тронком сюди – туди розкідала тиї…
-
Кŷйлувська капліця
Колі в якомусь селí є церква, то зразу бŷльш про тоє село говориться, лічиться його лíпшим, а і людям з того села лєпі, бо не треба їм до церкви далєко ходіті. Так думалі трохі бŷльш як сто лíт тому в Кŷйлах, де все жив руські православни народ. Село є невельмі велікє, а і немалоє. Колі в 1897 році царські власті зробілі спіс, вийшло, што в Кŷйлах в 78 хатах жило тогди 526 чоловíк. Всí вони билі православни і билі припісани до парафії в Чижах, а то било доволі далєко, десь з п’ять кільометрув. Кŷйлувцям хотíлось мíті свою церкву або хоч капліцю. На початку XX вíку за казьонни гроши поставілі в…
-
„Łukasz – czołowiek nasz”
Wybór imienia dla dziecka to sprawa nie tak prosta, jakby się nam wydawało. O ile kiedyś o tym, jak będzie się nazywać dziecko, decydował duchowny, który nadawał najczęściej imię świętego, czczonego w danym dniu, to dziś jest to kwestia upodobań rodziców oraz panującej mody. Co ciekawe w ostatnich latach coraz częściej rodzice wybierają imiona odwołujące się do tradycji. Niemal każdy z rodziców chce, by imię jego dziecka było wyjątkowe i nieszablonowe, a przy tym nie piętnowało go w przyszłości. Decydujące jest tu dość względne i subiektywne kryterium ładności, rozumiane niekiedy w bardzo różnorodny sposób. Bo dla jednych ładne jest imię używane przez idola lub bohatera ulubionego filmu, dla kogoś innego…
