-
Mniejszość, która rośnie w siłę…
Z dr. Andrzejem Nikitorowiczem rozmawiała Ludmiła Łabowicz Rodzenie się tożsamości ukraińskiej na Podlasiu coraz częściej budzi zainteresowanie w środowiskach naukowców, głównie socjologów. Kwestię tę w swoich publikacjach poruszali m.in. prof. Włodzimierz Pawluczuk czy prof. Andrzej Sadowski z Uniwersytetu w Białymstoku, jednak gruntownie tematem tym zajął się młody białostocki socjolog dr Andrzej Nikitorowicz. Rezultatem jego zainteresowań stała się książka „Ukraińcy Podlasia. Dylematy tożsamościowe”, która ukazała się pod koniec 2014 r. Z autorem publikacji rozmawia Ludmiła Łabowicz. — Ukazała się Pana książka „Ukraińcy Podlasia — dylematy tożsamościowe”. Czego dotyczy? — Książka powstała na podstawie pracy doktorskiej „Procesy tworzenia się (konstruowania) małego narodu (kulturowego) na przykładzie mniejszości ukraińskiej w województwie podlaskim”. W latach…
-
90 років тому помер Костянтин Харлампович – народжений в Рогачах коло Милейчич історик, член Всеукраїнської академії наук
21 березня 1932 року у Києві помер Костянтин Харлампович – історик церкви і освіти в Україні та краєзнавець, академік Всеукраїнської АН. В найближчому часі, як на нашому сайті, так і в чергових друкованих числах будемо публікувати нові матеріали про Костянтина, а також інших видатних представників родини Харламповичів. (ред.) 18 серпня 1870 р. у Рогачах коло Милейчич (тоді Берестейського пов. Гродненської губ.) у сім’ї місцевого священика народився історик Костянтин Харлампович, автор близько 250 праць, переважно з історії Православної церкви та освіти. Закінчив духовне училище та Литовську духовну семінарію у Вільні, відтак Петербурзьку духовну академію (1894). Направлений працювати у Казанській духовній семінарії, де від 1895 р. викладав латину, потім цивільну історію (від…
-
1932 – 2022: Przed 90 laty zmarł Konstanty Charłampowicz – historyk Cerkwi i oświaty rodem ze wsi Rohaczi (Rogacze)
21 marca 2022 roku mija kolejna rocznica śmierci historyka, członka Wszechukraińskiej Akademii Nauk Konstantego Charłampowicza (1870-1932), którego szlak życiowy rozpoczął się w podlaskich Rohaczach, w rodzinie miejscowego proboszcza Wasyla Charłampowicza. Rodzina Charłampowiczów była dość liczna – w „Над Бугом і Нарвою” pisaliśmy m.in. o autorze zdjęć dokumentujących kulturę etnicznie ukraińskiej ludności dawnego pow. brzeskiego – Stepanie Charłampowiczu, zaś kolejny brat Konstantego – Paweł też miał zasługi dla nauki, m.in. jako inicjator stworzenia Muzeum Krajoznawczego w Perwomajsku nad Bohem (północna część obwodu mikołajowskiego, a więc blisko do miejsc, gdzie obecnie toczy się walka z rosyjskim najeźdźcą). Niebawem opublikujemy kolejne materiały o rodzinie Charłampowiczów – zawrówno na stronie internetowej, jak i w…
-
Доки Богу не знудились люде… Доки б’ється кохання у груди – моя Україна буде! || Doky Bohu ne znudyłyś lude – moja Ukrajina bude!
Taras Kompaniczenko śpiewał nam w Czeremsze i na „Kupale” w Dubiczach Cerkiewnych, dzisiaj broni Kijowa – i nadal śpiewa! || Тарас Компаніченко співав нам у Черемсі та на «Купалі» в Дубичах-Церковних, ниніка обороняє Київ – та надалі співає! Pieśni ostatnich dni || Пісні останніх днів https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE&sp=EgIIBA%253D%253D З Тарасом Компаніченком ми познайомились весною 1989 року у Києві, коли про Незалежність України у її столиці говорили ще тільки у вузькому гроні знайомих. Наше знайомство відновилось під час одного з Українських фестивлів у сопотській Лісовій опері, куди він приїхав виступати. У 2004 році Тарас з колективом «Карпатіани» двічі приїжджав на Підляшшя – у червні співав на імпрезі «З сільського подвір’я» у Черемсі, й…
-
Український перегляд
Кільканадцяти місячний період структуризації українського середовища Підляшшя завершило утворення Союзу українців Підляшшя в перших місяцях 1992 рокую Саме наближається 30–та річниця заснування цієї організації. До постатей зв’язаних з її діяльністю будемо повертати в наших наступних програмах. Сьогодні у короткому інформаційному матеріалі наблизимо час який безпосередньо попередив утворення цієї організації заслуженої для розвитку української культури Підляшшя. В другій частині зустрінемось з директором Підляського наукового інституту який розповість нам про досягнення цієї наймолодшої організації підляських українців.
-
Помер Іван Киризюк
21 грудня 2021 р. помер Іван Киризюк (1949-2021), поет та активний діяч Союзу українців Підляшшя, у минулому член редакційної колегії часопису «Над Бугом і Нарвою». Іван Киризюк народився 10 жовтня 1949 р. у Крив’ятичах (Більський повіт). Співзасновник Союзу українців Підляшшя та член його керівних органів. Член Національної спілки письменників України з 2003 р. Вірші українською говіркою рідного села почав писати у 12-річному віці. Перші його твори надруковані були у грудні 1971 р. на сторінках органу Білоруського суспільно-культурного товариства, тижневика «Ніва», й таким способом став піонером україномовного письменства на сторінках видань призначених для православного населення тодішнього Білостоцького воєв. (також «Білоруські календарі»). На початку 1980-х років був співтворцем україномовного альманаху «Наш голос»,…
-
«Сную думи про Підляшшя…»
«Сную думи про Підляшшя…» З Iваном Киризюком, поетом та суспільним діячем, розмовляє Юрій Гаврилюк — Хто цiкавиться суспiльно-культурними справами назагал знає, що Ти поет, заступник голови Союзу українцiв Пiдляшшя, а вiд 1998 р. заступник бургомистра Бiльська. Але може в кiлькох словах розкажи про свою життєву дорогу. — Народився я в Крив’ятичах у 1949 роцi. Початкову школу закiнчив у 1963 р. Пiзнiше вчився у лiцеї з бiлоруською мовою навчання у Бiльську, але це перервав i закiнчив у Бiлостоцi будiвельний технiкум, рiк часу студiював, перервав студiї і поїхав у Бескид працювати, де пiзнав трагедiю виселення. Коли повернув то почав працювати в Бiльську — в рiдних сторонах. — В одному зі своїх віршів…
-
З українською класичною музикою – у світ! Розмова зі співаком Павлом Пецушком
З українською класичною музикою – у світ! Розмова зі співаком Павлом Пецушком Побачила світ платівка «Orthodox Christmas – Oh, What a Wonder!» з записом різдвяного репертуару українських композиторів та українських колядок у класичній обробці. Видав їх у видавництві «Acte Prealable» білостоцький квартет Ensemble QuattroVoce. Одним з учасників ансамблю та ініціатором видання платівки є Павло Пецушок, лемко за походженням, лікар за професією та співак і художник за покликом душі. Від років він популяризує український класичний спів, показуючи, що це не лише цікавий, але також багатий і різноманітний жанр української музики. Про свою пригоду зі співом, мистецькі зацікавлення та реалізовані проекти розповідає у розмові з Людмилою Лабович. Людмила Лабович: Нещодавно вийшла платівка…
-
«Kształtuje się etnos posiadający bardziej adekwatną nazwę»
Rozmowa z prof. dr hab. Włodzimierzem Pawluczukiem Trwa spis powszechny, w którym po raz drugi w powojennej Polsce i po raz pierwszy od czasu wstąpienia Polski do Unii Europejskiej znalazło się pytanie o narodowość. Rezultaty spisu w dużej mierze staną się odzwierciedleniem procesu budowania ukraińskiej tożsamości na Podlasiu. Przy tej okazji porozmawialiśmy z prof. dr hab. Włodzimierzem Pawluczukiem z Instytutu Socjologii Uniwersytetu w Białymstoku na temat kształtowania się nowoczesnej ukraińskiej tożsamości narodowej oraz przemian świadomości etnicznej prawosławnej ludności zamieszkującej tereny między Bugiem a Narwią. Ludmiła Łabowicz: Panie Profesorze, kształtowanie się tożsamości narodowej w dzisiejszym rozumieniu tego słowa to dość późne zjawisko. Kiedy i jak kształtowała się ukraińska świadomość narodowa? Włodzimierz…
-
«Як замілованє є, то дбається»
«Jak zamiłowanie je, to dbajet´sia»Кажди з нас вміє назвати кілька сортів мeду. То продукт, якій широко використовуют. Вжe давно вважали його за натуральний антибіотик, якій зміцнює наш організм. Мід здоровійший ніж цукор. Цукру колись нe виробляли і самe мід був єдиним солодкім продуктом, якій вживали наши прeдкі. Пщолярство то було традиційнe заняттє українців, тожe на Підляшши. У каждому сeлі був пщоляр, то було важнe заняттє, бо використовували нe тільки мід, алє й віск, з якого робили свічкі, використовували в домашньому господарстві, в рeлігійних і народних ритуалах. Робити мід то нe є проста справа. Трeба виказатися вeликим знанням про годовлю пщіл, створити їм як найліпши варункі і дбати про їхній розвиток. Тeпeр мало хто вeдe…