-
Słowo zrodzone z ojczystej ziemi
Był czwartek. Dzień to w Bielsku osobliwy — targowy. Miasto staje się bardziej ludne, więc i nie powinien dziwić niespodziewany „gość w dom”, czy też „w redakcję”. Tego mroźnego czwartku takowy niespodziewany gość się zjawił — na pierwszy rzut oka może i niepozorny, ale natchniony. Już od progu odezwał się wierszem — nazywam się Władek, wpadłem tu przez przypadek. Pomimo tej „wejściowej” polszczyzny było zrozumiałe, że to swuoj czołowiek, deś z-pud Bielśka, a jego pojawienie się pod naszą strzechą wcale przypadkiem nie jest. Rzeczywiście — okazało się, że to Wołodymyr Sosna z Paszkuowszczyny (Paszkowszczyzny — oficjalnie mówiąc), zachęcony redakcyjnym zaproszeniem do współpracy. Od pewnego czasu „zabawia się” opisywaniem życia swego…
-
«Територія моїх поїздок межує на півночі з Прип’яттю і Біловезькою Пущею». Надбужанські мандрівки автора українського гимну
«Територія моїх поїздок межує на півночі з Прип’яттю і Біловезькою Пущею». Надбужанські мандрівки автора українського гимну Січень 2014 року став в Україні місяцем початку буремних подій, через що мало помічено ще один ювілей – 175-річчя від дня народження автора слів національного гимну Павла Чубинського. Але поки ювілейний рік ще триває, згадаймо і його незлим, тихим словом – тому, що це свого роду прелюдія перед випадаючим на 2015 рік двохсотріччям від дня народження автора музики українського славня Михайла Вербицького, як і тому, що досліджуючи українську народну культуру П. Чубинський навідувався також у холмські й підляські села та міста. * * * Що Надсяння це рідний край Михайла Вербицького, автора музики нашого…
-
Актуальне завжди. Календар|Енциклопедія підляських імен [Частина IV]
20 лютого 1926 р. у Кліщелях народився Євген Конахович, псаломщик парафіяльної церкви Успення Пресвятої Богородиці в рідному містечку (з 1949 р.), катехит (з 1951 р.) та культурний діяч – співорганізатор кліщелівського гуртка Українського суспільно-культурного товариства (у 1967-1969 рр. його голова) і театрального гуртка, який 1966 р. здобув перше місце на огляді українських аматорських театрів у Перемишлі (п’єса «Безталанна» Івана Карпенка-Карого). 1970 р. прийняв дияконське, відтак ієрейське свячення та до 2004 р. служив настоятелем парафій на терені Білостоцько-Гданської єпархії (Юрауляни, Ялаука). Помер 21 вересня 2018 р. у Білостоці. 22 лютого 1905 р. у Володаві над Бугом народився мовознавець Владислав Курашкевич (пол. Władysław Kuraszkiewicz), автор досліджень з історії і діалектології польської мови.…
-
Актуальне завжди. Календар|Енциклопедія підляських імен [Частина ІІІ]
18 січня 1882 року у Більську народився архітектор Йосиф Лангбард, автор архітектурної прив’язки монумента Тарасові Шевченкові у Харкові (1934-1935) та проєкту монументальної будівлі (т.зв. сталінський ампір) на Михайлівській площі в Києві, де зараз розташоване Міністерство закордонних справ України. Помер 3 січня 1951 р. у Ленінграді. 20 січня 1801 року у Більську народився хімік Ігнатій Фонберг (пол. Ignacy Fonberg). З 1821 р. працював у Вільні – в університеті, а після його ліквідації (1832) у медико-хірургічній академії. У 1840-1859 рр. був завідувачем кафедри хімії Університету святого Володимира у Києві – викладав органічну та неорганічну хімію та вперше ввів практичні заняття для студентів з хімії, організувавши роботу хімічної лабораторії. Наукові праці Фонберга стосувалися…
-
Актуальне завжди. Календар|Енциклопедія підляських імен [Частина ІІ]
1 (13) січня 1890 року у надбужанському с. Костомолоти к. Кодня народився український громадський і політичний діяч Василь Дмитріюк. Свою громадську активність почав як студент медичного факультету Варшавського університету – діяч «Української громади» та першого українського хору у Варшаві. Учасник Першої світової війни як військовий лікар (з травня 1915 р. у Галичині), після Лютневої революції брав участь в українізації частин Російської імператорської армії поблизу Тернополя, у червні 1917 р. – делегат 2-го Всеукраїнського військового з’їзду в Києві; у січні 1918 – лікар організованого Симоном Петлюрою Коша Слобідської України. З 1918 р. працював уповноваженим Міністерства здоров’я Української Народної Республіки у Бересті, відтак, під польською владою, організатор і перший голова Українського товариства…
-
Актуальне завжди. Календар|Енциклопедія підляських імен [Частина І]
2 січня 1932 року у с. Видово (вимова – Відово) к. Більська народився історик літератури, компаративіст Василь Білокозович, доктор філологічних наук (1972), професор надзвичайний (1978), проф. звичайний (1986) (публікації переважно польською мовою, з підписом Bazyli Białokozowicz). Працював в Інституті російської філології Варшавського університету (1957-1973), Інституті слов’янознавства Польської академії наук (1973-1992), Інституті східного слов’янознавства Вищої педагогічної школи в Ольштині, 1999 р. перетвореної на Вармінсько-Мазурський університет (1992-2002). Засновник і головний редактор академічної серії «Studia Polono-Slavica Orientalia. Acta Litteraria» (1974-1992), гол. ред. «Slavia Orientalis» (1975-1991). В ділянці українознавства основним досягненням була монографія «Mikołaj Janczuk 1859-1921. Podlaskie skrzyżowania tradycji słowiańskich» (Ольштин 1996) та статті, у яких пригадав життя та наукову і літературну творчість цього…
-
Korzenie. Historia wsi Kuraszewo, cz. 3
Do najlepszych twórców ludowych zaliczały się kobiety, które były chwalone w Kuraszewie za wyrób najładniejszego płótna, najładniej wyszytej koszuli oraz ładnie utkane wełniane materiały na spódnice (sajany). Miały zawsze czysto na podwórzu i w domu oraz dobrze piekły chleb: Nadzieja Dmitruk (Ulijancza), Tekla Aleksiejuk (Tunczukowa), Nastusia Oniszczuk (Stepancza), rodzina Artyszuków (od pradziadków porządek), Ulana Nikołajuk (Hornowska), Olga Grygoruk i wiele innych kobiet. Żyli również ludzie, którzy przekazywali legendy-obyczaje z pokolenia na pokolenie: Dymitr Nikołajuk s. Jana (Nebożków), Mikołaj Romanczuk (Diuchatiarow) – jego to legenda, że w naszych okolicach panowała w dawnych czasach groźna choroba zwana cholerą. We wschodniej części Kuraszewa jest cmentarz, na którym były grzebane ofiary tej choroby. W…
Вам також може сподобатись
Z bielsko-podlaskich dziejów – zachęcamy do czytania nr 2/2022 NBiN
Як їздили ми всім селом на Святу Гору Грабарку
Jak jizdyły my wsim sеłom nа Swjatu Horu Hrаbаrku
«Територія моїх поїздок межує на півночі з Прип’яттю і Біловезькою Пущею». Надбужанські мандрівки автора українського гимну
-
Korzenie. Historia wsi Kuraszewo, cz. 2
W 1939 roku spokój zakłóciła wojna. Rozpoczęło się życie pod okupacją niemiecką. Gmina była w Nowym Berezowie, gdzie wójtem – ze względu na znajomość języka niemieckiego – został z przymusu Stefan Oniszczuk (s. Onufrego), który funkcję wójta pełnił również w okresie I wojny światowej. Sołtysem Kuraszewa był Jan Nikołajuk, a zastępcą Arseniusz Jakoniuk. Już jesienią 1941 roku okupacyjne władze niemieckie zaczęły zachęcać młodzież do wyjazdu na zarobki do majątków w Prusach Wschodnich. Dopiero na miejscu przekonywano się na czym ta „dobrowolna” praca polegała. Zatrudniano ich na bardzo niekorzystnych warunkach. Rozpoczęły się masowe ucieczki i władze niemieckie wprowadziły przymusowe wyjazdy na roboty. Najbardziej ucierpiała młodzież biedna, gdyż bogatsi rodzice wykupywali swoje…
-
Korzenie. Historia wsi Kuraszewo, cz. 1
Wieś Kuraszewo w gm. Czyże w pow. hajnowskim powstała około 1560 roku. Sto lat temu we wsi było 133 domostw i 665 mieszkańców (patrz „NBIN” 4-5/96). Prezentowana historia wsi Kuraszewo powstała w roku 1989. Jej autorka, Nina Grygoruk, przez szereg lat bardzo aktywna działaczka społeczna, skorzystała z opowieści mieszkańców: Andrzeja Golonki, Wiery Oniszczuk, Jana Krasowskiego, Jana Misiejuka, Mikołaja Prokopiuka i Olgi Grygoruk. Dzięki temu powstał oryginalny zarys lokalnej historii. Nawet gdy pojawiają się nieścisłości, co jest rzeczą nieuniknioną, gdy podejmuje się próbę odtworzenia przeszłości opierając się o przekazy ustne, w całości powstał wartościowy obraz minionego, pozwalający ocalić fragment naszej przeszłości. Ze względu na objętość, tekst zaprezentowany zostanie w trzech częściach:…
-
Пашкуовщина – на сторожи паметі
Веліка подяка всіем пашкуовськім людьом за паметь про тих, що пропалі трагічно. По шеїсяти сімйох ліетьох одсвіжилі паметь. Поставилі табліцю з напісом про трагічне нещастє. Не пошкодовалі злотуовкі. З пропащими мало хто в селіе був зв’язани. Пропалі батькі, матеріе, дядькі, тьоти, сестри, хрищони, сусіеде. Приганулі трагедию – часть забула, часть не знає. Табліця одсвіежила паметь того часу. Табліця то задума. Тогди пропало 9 душ. На табліці пашкуовська мова, наших прадидуов. Імена люди як їх звалі. На юой сльози, на юой плач, як то виглядало. Туолько паметь остається як тогди бувало. То буде паметь того часу, що жилі тут люде. Оно вже в короткум часови мови нашої не буде. Остане запіс…
Вам також може сподобатись
«Територія моїх поїздок межує на півночі з Прип’яттю і Біловезькою Пущею». Надбужанські мандрівки автора українського гимну
Filozof Serhij Daciuk (Kijów): Polityka kłamstwa i Ukraina
Ocalić ślady niedawnej przeszłości — Pomnik „Borciam za Ukrajinu” na cmentarzu w Dubinach koło Hajnówki
