-
З розказув Васіля Максим’юка. Як колісь у Збучие жилось, ч. 2
Совіети в Збучие До Вуорлі до школи ходів правє до самої вуйни. У 1939 рокові міев іті до заводуовкі, но вуйна наскочила і вже нігде не пушов. У Збучие ждалі вельмі совіетув. Казалі – то своїе люде, своя мова. Бо ще за стареї Пуольщи поробілі такії самодєлкі радіва на слухавкі і слухалі, як там вони співалі, пісніе якії хороши билі! Тато муой то наветь поїехав до Біельська обачиті – бо то ж руські ідут. Вернувся і каже: «Одін в куфайці, другі в шинелі, треті у ватуовці. Одна ґранатова, друга зельона… Ніе, то не вуойсько». Як пришлі совіети, то в Збучие їм браму зробілі. Устречалі. Не помню хто то каже: «От,…
Вам також може сподобатись
“На Івана, на Купала” (фоторепортаж)
,,Ukraińskie Słowo”
Ukraińskie Słowo 8.07.2021r.
-
Z rozkazuw Wasila Maksymjuka. Jak koliś u Zbuczye żyłoś, cz. 2
Sоwіеty w Zbuczyе Dо Wuоrli dо szkоły chоdіw prаwie dо sаmоji wujny. U 1939 rоkоwі mіеw іtі dо zаwоduоwkі, nо wujnа nаskоczyłа і wżе nіhdе nе puszоw. U Zbuczyе żdаli wеlmі sоwіеtuw. Kаzаli – tо swоjiе ludе, swoja mоwа. Bо szczе zа stаrеji Puоlszczy pоrоbіli tаkіji sаmоdiełkі rаdіwа nа słuchаwkі і słuchаli, jak tаm wоny spіwаli, pіsnіе jakіji chоrоszy byli! Tаtо muоj tо nаwеt’ pоjiеchаw dо Bіеlśkа оbаczytі – bо tо ż ruśkі іdut. Wеrnuwsia і kаżе: «Оdіn w kufаjcі, druhі w szynеli, trеtі u wаtuоwcі. Оdnа grаnаtоwа, druhа zеlоnа… Nіе, tо nе wuоjśkо». Jak pryszli sоwіеty, tо w Zbuczyе jim brаmu zrоbіli. Ustrеczаli. Nе pоmniu chtо tо kаżе: «Оt, my…
-
З розказув Васіля Максим’юка. Як колісь у Збучие жилось, ч. 1
Ідут ліета, міняється свіет, а разом і з тим наше село. Люді, котори помнят «бєженство», практично вже й не осталося, штораз хучией одиходят тоже тиї, што роділіся «за старої Пуольщи». Ще троху і їх тоже не буде, а разом з їмі пропаде часть нашого мінулого – паметь про колісні звичаї, пісніе, алє тоже про свіет, которого не знаємо – міжвоєнни рокі і вуйну. Пока ще час, варто присіесті часом коло своїх батькуов, дідуов, або й прадідув, се живут, і розпитаті про давніейше. Саме з такіх розмов, якії кілька ліет веду із своїм діедом – народжаним чуть не 95 ліет тому в Збучові Васільом Максим’юком (по-гулічному – Вішнєвськім), вишла сіета гісторія.…
-
Z rozkazuw Wasila Maksymjuka. Jak koliś u Zbuczye żyłoś? cz.1
Idut lieta, miniajetsia swiet, a razom i z tym nasze seło. Ludi, kotory pomniat „bieżenstwo”, praktyczno wże j ne ostałosia, sztoraz chuczyej odychodiat toże tyji, szto rodilisia „za staroji Puolszczy”. Szcze trochu i jich toże ne bude, a razom z jimi propade czast’ naszoho minułoho – pamet’ pro koliśni zwyczaji, pisnie, ale toże pro swiet, kotoroho ne znajemo – miżwojenny roki i wujnu. Poka szcze czas, warto prysiesti czasom koło swojich bat’kuow, diduow, abo j pradiduw, se żywut, i rozpytati pro dawniejsze. Same z takich rozmow, jakiji kilka liet wedu iz swojim diedom – narodżanym czut’ ne 95 liet tomu w Zbuczowi Wasilom Maksymjukom (po-hulicznomu Wiszniewśkim), wyszła sieta historija. To…
-
Kleszczele — miasto na kresach Rusi
W pierwszych dziesięcioleciach XVI w. na prowadzącym przez ziemię bielską i brzeską szlaku monarszych wędrówek potomków Władysława Jagiełły, zajmujących wielkoksiążęcy (hospodarski) tron w Wilnie i królewski w Krakowie, lokowano na prawie niemieckim kilka miast, w tym Kleszczele. Wprawdzie 500-lecie obchodzone jest tu w bieżącym roku, lecz z treści listu Zygmunta I (→ s. 21) możemy wyciągnąć wniosek, że nakazał on tworzyć tu autonomiczną wspólnotę miejską w tym samym czasie, co w Narwi (1514) i Milejczycach (1516). Na przeszłość, zarówno tę bliższą, jak i dawną, odruchowo patrzymy przez okulary współczesności, więc sformułowanie w tytule może zaskakiwać. Słowo Kresy używane jest obecnie dość często, lecz na ogół z pominięciem ruskich historycznych i etnicznych realiów,…
-
Перша стаття київської дослідниці Марини Ткачук про підляські говірки та їхній історико-культурний контекст
У травні минулого року, у взаємодії з Підляським науковим інститутом та редакцією нашого журналу, мовознавчі дослідження в селах Більського, Гайнівського та Білостоцького повітів проводила Марина Ткачук – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу діалектології Інституту української мови Національної академії наук України. І ось, у першому цьогорічному випуску науково-теоретичного журналу цього ж Інституту «Рідна мова» з’явилась її стаття «Українські говірки Північного Підляшшя: історико-культурний контекст». Згідно з анотацією: «У статті досліджено сучасну соціолінгвальну ситуацію в автохтонних українських говірках Північного Підляшшя на історико-культурному тлі. Особливу увагу зосереджено на тріаді маркерів «конфесійна – етнічна – мовна належність», спробах прищепити населенню ідею «білоруськости», що вплинуло на сучасну мовну й етнічну свідомість діалектоносіїв; схарактеризовано мовну…
-
Wesna z Szewczenkom — pro pisanie po-swojomu
Wesna prychodіt kożnoho roku – j kożnoho roku wona іnsza. Sioho razu u nas wesna z zawerszyniom konkursu «Pіszemo po-swojomu» (abo «pyszemo», koli awtor, dla prykładu, z okolicі Kliszczel abo Czeremchі). Kożnoho roku wesnoju odznaczajemo j Szewczenkowy rokowіny – poet і artyst narodіwsia j pomer u berezniowі, u trawniowі byw pochowany w «Ukrajinі mіłuj» – nad Dnіprom, na horі koło Kaniowa. Sioholita kruhłych rokowіn joho żytia (1814-1861) nema, wse ż Tarasowa osoba do toho, szto u nas dіjet´sia, odnosіnie maje. Tak skłałosia, szto osenioju mіnułoho roku wypało mnі, razom z Ludmіłoju Łabowіcz, wziatі na sebe rolu wykładacza na majster-klasach (warsztatach) «Jak pіsatі po-swojomu?» (abo «pysaty», koli ochoczyj do toho pochodіt…
-
Весна з Шевченком — про пісанє по-свойому
Весна приходіт кожного року – й кожного року вона інша. Сього разу у нас весна з завершиньом конкурсу «Пішемо по-свойому» (або «пишемо», колі автор, для прикладу, з околіці Кліщель або Черемхі). Кожного року весною одзначаємо й Шевченкови роковіни – поет і артист народівся й помер у березньові, у травньові бив поховани в «Україні мілуй» – над Дніпром, на горі коло Каньова. Сьоголіта круглих роковін його житя (1814-1861) нема, все ж Тарасова особа до того, што у нас діється, односінє має. Так склалося, што осеньою мінулого року випало мні, разом з Людмілою Лабовіч, взяті на себе ролю викладача на майстер-клясах (варштатах) «Як пісаті по-свойому?» (або «писати», колі охочий до того походіт…
-
Українська писанка з St Volodymyr Drive
Обкладинка попереднього, передвеликоднього числа «НБіН», прикрашена була фотографією однієї із найбільших у світі «архітектурних» писанок, що дорівнює висотою триповерховому будинкові та крутиться-вертиться над ставочком при St Volodymyr Drive у містечку Веґревіль (Vegreville), розташованому у найбільш «українізованій» частині Канади – провінції Альберта (українські прізвища в її парламенті та уряді це річ нормальна). Звісно – писанки назагал асоціюються із Великоднем та й офіційна, англомовна назва цієї особливої скульптури звучить «Vegreville Pysanka. The World’s Largest Ukrainian Easter Egg». Все ж станула вона тут не під Великдень, але в середині літа, бо це передусім пам’ятник канадській кінній поліції. Звісно, не мав би він такої форми, та не відкривали б його 28 липня, у день…
-
Nezłamnоstі — treba nam wsіm
Cej «dytiaczyj» malunоk pіd czas оstannioji «Pіdlaśkоji оsenі» łeżaw sered іnszych predmetіw wyhоtоwłenych dіt`my z Ukrajiny – na stоli u fuajje Bіlśkоhо budynku kultury, de wіdbuwawsia festywalnyj kоncert. Musyw baczyty jоhо kоżnyj, chtо pіdіjszоw dо stоła, de zbyrałysia kоszty dla pоstrażdałych wіd wіjny, chtоś pewnо dіstaw jоhо, jak pоdiaku za swіj dоkładenyj «hrіsz». Malunоk trahіcznyj, bо ż pоkazuje najstrasznіszu realnіst`, w jakіj mоże оpynytysia dytyna – wіjnu. Wse ż оptymіstycznyj, adże ce ałehоrіja ducha bоrоt`by za wоlu, za majbutnie, ałehоrіja Ukrajiny takоji, jakоju wоna je, chоcz prоpahandysty rіznych nacіj ta derżaw prоbuwały wtоwkmaczyty wsiomu swіtоwі, w tоmu czysli j nam (ta j samym ukrajinśkym hrоmadianam) jiji wykrywłenyj оbraz. Rоzwjazana z…
Вам також може сподобатись
Nad Bugiem i Narwią
Є ще доступною книжка “Українці на Підляшші”
Нашому часопису – 30 років!
