Актуальне завжди. Календар|Енциклопедія підляських імен [Частина ІІІ]

18 січня 1882 року у Більську народився архітектор Йосиф Лангбард, автор архітектурної прив’язки монумента Тарасові Шевченкові у Харкові (1934-1935) та проєкту монументальної будівлі (т.зв. сталінський ампір) на Михайлівській площі в Києві, де зараз розташоване Міністерство закордонних справ України. Помер 3 січня 1951 р. у Ленінграді. 

20 січня 1801 року у Більську народився хімік Ігнатій Фонберг (пол. Ignacy Fonberg). З 1821 р. працював у Вільні – в університеті, а після його ліквідації (1832) у медико-хірургічній академії. У 1840-1859 рр. був завідувачем кафедри хімії Університету святого Володимира у Києві – викладав органічну та неорганічну хімію та вперше ввів практичні заняття для студентів з хімії, організувавши роботу хімічної лабораторії. Наукові праці Фонберга стосувалися здебільшого загальної хімії, основ хімічної технології та польської наукової термінології (зокрема, у Вільні видав «Wykład teorii gorzenia», «Chemia z zastosowaniem do sztuki i rzemiosł», «Słownik wyrazów chemicznych»). Помер 23 жовтня 1891 р. у Києві. 

2 лютого 1883 року у Межиріччі коло Білої-Підляської народився мовознавець та етнограф Євген Рудницький. Завершивши 1910 р. університетське навчання, працював вчителем у Білостоці, відтак, внаслідок біженства 1915 р. опинився у Сімферополі, де вчителював у комерційній школі і жіночій гімназії, брав активну участь у просвітницькій справі (у 1918-1921 рр. голова місцевої Української громади). З осені 1918 р. викладач української і російської літератури у Таврійській сільськогосподарській школі, пізніше в Уманському агротехнікумі (1922-1927 рр.); з 1927 р. науковий співробітник Інституту мовознавства Всеукраїнської академії наук. Після 1937 р. доля невідома – ймовірно, вбитий органами совєтського державного терору. 

Великим вкладом у вивчення української культури Підляшшя є опис «Українське весілля на Підляшьї. (В селах Гнойні, Борсуках, Старім Бублі й Луковисках, Константинського повіту, Седлецької губерні)», опублікований відомою читачам «НБіН» проф. Валентиною Борисенко у збірнику «Етнічна історія народів Європи» (випуск 15, Київ, 2003). У передмові до публікації читаємо про її автора: «У 1906 році вступив на історично-філологічний факультет Петербурзького університету, де під керівництвом академіка Олексія Шахматова студіював словесність та історію мови і закінчив університет у 1910 році. Згідно власноруч писаної анкети, Євген Рудницький отримав спеціальність з історії української і російської мов, діалектології. (…) Очевидно, що із ранніх студентських років він захопився етнографічними дослідженнями на Підляшші і найбільше вивченням весільного обряду українців. Ще у 1908 році молодий вчений зробив наукову доповідь “Весільний ритуал на Холмщині” в Українському науковому Товаристві у Петербурзі. Окрім того, народившись на Підляшші, він мав можливість спостерігати звичаї й обряди в живому побутуванні на початку ХХ ст. У 1909 році для української Громади в Петербурзі він прочитав доповідь “Говірки Підляшшя”. (…) …літо 1909 року він посвятив вивченню народних говірок Константинівського повіту Сідлецької губернії, а саме північно-східної частини повіту: в селах Гнойно, Старий Бубель, Борсуки, Серпелиці і Заканалє. При цьому він зазначає, що народна говірка зветься тут “руською”, “хахлацькою”, “простою мовою” і має виразні риси північно-українського діалекту. Студент у звіті також пише, що він проводив записи пісень і казок за допомогою фонографа, який отримав від Академії наук і передав детальний звіт Олексію Олександровичу Шахматову, а фонограф із записами у Відділ російської мови і словесности. (…) Пізніше, працюючи в Білостоку, Євген Рудницький виступав з доповідями на етнографічні та літературознавчі теми, зокрема “Футуризм в сучасній літературі” (1911 р.)». 

на фото: Ігнатій Фонберг

Л. С.

«Над Бугом і Нарвою», 2021, № 1, стор. 16-19.