Актуальне завжди. Календар|Енциклопедія підляських імен [Частина ІІ]

1 (13) січня 1890 року у надбужанському с. Костомолоти к. Кодня народився український громадський і політичний діяч Василь Дмитріюк. Свою громадську активність почав як студент медичного факультету Варшавського університету – діяч «Української громади» та першого українського хору у Варшаві. Учасник Першої світової війни як військовий лікар (з травня 1915 р. у Галичині), після Лютневої революції брав участь в українізації частин Російської імператорської армії поблизу Тернополя, у червні 1917 р. – делегат 2-го Всеукраїнського військового з’їзду в Києві; у січні 1918 – лікар організованого Симоном Петлюрою Коша Слобідської України. З 1918 р. працював уповноваженим Міністерства здоров’я Української Народної Республіки у Бересті, відтак, під польською владою, організатор і перший голова Українського товариства «Просвіта» на Поліссі. 1922 р. обраний з Берестейського виборчого округу депутатом польського сейму – працював у комісіях здоров’я (секретар), комунікації та суспільної опіки; 1924 р. видав у Варшаві брошуру «Лікування ран. Поради по хірургії, антисептика, асептика, перев’язки» (безплатний додаток до тижневика «Наш світ»). Член партій «Селянський союз» (1924) та Українське національно-демократичне об’єднання (1925). Після завершення сеймової каденції повернувся до лікарської практики, спочатку у Бересті, деякий час у Кременці, відтак, у 1933-1944 рр., у Тересполі. Влітку 1944 р., у зв’язку наближення Червоної армії та її енкаведистського «супроводу», залишив з родиною Тереспіль та у Варшаві, в якій спалахнуло повстання, разом з групою поляків був вивезений до концтабору Маутгаузен, згодом опинився у м. Лінц в Австрії. У післявоєнну добу деякий час працював у таборах для переміщених осіб, 1950 р. переїхав до США, де займався лікарською та громадською діяльністю – член Товариства прихильників УНР та Українського лікарського товариства Північної Америки. Помер 11 листопада 1973 р. у Боффало (Buffalo; штат Нью-Йорк). 2012 р. Володимир та Мирослава Дмитріюки видали збірник «Др. Василь Дмитріюк: Дорогами війни і миру. Спомини з додатком матеріялів до історії сім’ї». 

18 січня 1775 року у Кліщелях народився священик Антоній Сосновський, парох кліщелівської церкви св. Миколи та організатор народного шкільництва у Кліщелях і селах на терені парафії, у 1820-х роках член управительських органів Берестейської та Віленської єпархій, активний діяч на полі покращення стану освіти і соціального статусу «білого» (світського) духовенства. Автор низки реформаторських проєктів та історичних публікацій на основі документів та рукописних книг віднайдених ним у Супраслі та Вільні (був, зокрема, причетний до відкриття багатоілюмінованого Київського псалтиря 1397 р., який зберігався у віленській церкві св. Миколи). У 1840-х роках, а можливо, що й раніше, робив записи місцевого фольклору, які використав у своїх етнографічних публікаціях Йосиф Ярошевич (передав також фольклорний збірник до Географічного т-ва у Петербурзі). Помер 3 березня 1852 р. у Кліщелях (збереглася могила на кліщелівських православних могилках). 

Графіка з зображенням портрету о. Антонія Сосновського,  намальованого 1825 р. його сином Панкратієм.