КУЛЬТУРА,  Наші статті

Чом у Кійові мнуого церквуов і скуоль вовк взявся (Запіси «більськовою мовою» з-за Буга)

Хоч може немнуого більщан про сіете знає, «більськовою мовою» говорат не оно в сторону Нарви, Гайнувкі і Сім’ятіч, алє тоже даліей на полудень – за Бугом. Саме стамтуоль, з села Ломази у Білянському (Біело-Пудляському) повіеті, маємо цікави запіси місцьової мови, котори зробів ломазувець Іван Бессараба (1850-1921) і опубліковав 1903-го року у формі детального опісу говуоркі, проілюстрованого народнимі оповіданямі і словніком. На початок вибралі ми з того оповіданє про церкву, што запалася і в Кійові вишла, релігійно-філософську гумореску про мужика, што – як біблійни Адам – не зуміев вдержатіся і порушив заборону, і ще два, вже «чисто язичніцькі», мітологічни історії, якіє міелі пояснюваті, скуоль взяліся вовк і бусьол. Як уважни читачіе «НБіН» знают, оповіданє про бусла в народі досюоль ще живоє – недавно запісав його у Погребах коло Кліщель Лука Бартошук (дівісь № 3/2016).

Публікація била зробляна для російського читача, тому й заголовкі, коментаріе і приміеткі до оповідань Бесераба напісав по-російському. Коб не мішаліся вони з оригінальним текстом народною ломазувською говуоркою, подаємо їх у перекладі кіювською літературною мовою. (ред.)

Як церква провалилася в землю і чому в Києві багато церков

Кажут люде, що на Глухові1 колісь била церква, но на Велікдень запалася. На Велікдень, на перши день, колі люде вишлі із церкви, баба зачала тую церкву замітаті і як вдарилася ногою о порог, то закляла: «А щоб тая церква запалася!». І церква запалася і вишла в Кійові. І де тулько западеться церква, то виходіт в Кійові і одтого в Кійові мнуого церквуов. Як прийті на Велікдень, на перши день, на Глух, де церква запалася, і нагнутіся до самої земліе і слухаті, то чуті, як в звони звонят і як сьпівают в туой церкві2.

1) Глух – урочище в околиці Ломазів коло річки Желяви, де у давнину, за народним переказом, існувала церква.

2) Цей народний переказ, як відгомін сивої давнини, засвідчує церковно-релігійний зв’язок руського Забужжя з давнім Києвом.

Пан і мужик

В одного пана служив лініви мужик. Як стане мужик до роботи, то все нарикає на Адама: «Нащо Адам зогрішив в раю, а як би не зогрішив, то всіем добре б жилося насьвіті: а тепер рано треба вставаті і тяжко працюваті». Почув пан, як мужик нарикає на Адама, заклікав його до себе і каже єму: «Тепер ти будеш паном: живі собіе в моїх покоях і нічого не робі; їеж і пі, що тобіе захочеться; сьпі і лєжи, куолько тобіе схочеться, – туолько прошу тебе: нє заглядай под той таліер, що на століе стоїт». А под таліером била миш. Мужик рад, що буде пановаті. Живе собіе весьоли мужик в паньськіх покоях, нічого не робіт, а туолько смачно їест і п’є, і довго сьпіт. А миш под таліером день і нуоч шелєпає, шелєпає. Всього у мужика доволі – і їди, і пітя, туолько його кортіт заглянуті под таліер, що там шелєпає, но боїться пана розгніеваті. Ходіт вуон по покоях, все розглядає, в окна виглядає, но все одную думку на-вміе має, щоб заглянуті под таліер, що там та­коє є. Терпіев, терпіев, а на треті день і не витерпіев – под­няв трошкі та­ліер, а миш шмиг под його рукою і втекла. Приходіт пан – слухає, а миш не шелєпіт; заглянув под таліер, а там пусто. Мужик злякався, стоїт і дрижит, як осіна, а пан на його кричит: «Ах ти, хаме, як-же ти сміеєш на Адама нарикаті, що вуон зогрішив в раю, колі ти мойого приказаня не послухав!». А мужик бух єму в ногі: «Ой, паночку, ой руодни муой батьку! Будьте ласкави, не гніевайтеся на мене дурного – вже я буольш не буду!». Пан вигнав мужика з покою і приказав своїм слугам добре його почастоваті батогамі. І мужик ніколі вже не нарикав на Адама.

Про походження вовка

Як Буог створив сьвіет, то часто ходів собіе по земліе. Раз хтіев чорт Бога налякаті: виліпів із гліни вовка і поставів його на дорозі. Колі Буог зобачив того вовка, то крикнув: «Гужа чорта!». Вовк схопівся і кінувся на чорта, а чорт скочив на уольху, і вовк туолько єму стегне обдер, так що з його і кров потекла по дереві. І з того часу уольха стала червоною.

Про походження бусла (лелеки)

Зобачив Буог, що недобре зробів, що створив га­дуов, ужуов, жабуов і ящурок: позбірав їх всіех в мішок, зав’язав його і сказав Іванові: «Іване! На, занесі той мішок в ріку, туолько не заглядай в мішок, а кінь його в воду». Взяв Іван мішок на плєчі й понюос його до рікі. Йде собіе дорогою, йде, а його всьо кортіт заглянуті в мішок, що там такоє є. Пришов на муост, не витерпів, і зачав розв’язуваті мішок; як туолько трошкі розв’язав, гадіна вся і повтікала, і попадала в воду і порозбігалася по земліе. Тогди Буог сказав Іванові: «Тепер же збірай, Іване, гадуов, ужуов, жабуов, покуоль не позбіраєш!». Іван обернувся в буцьна і ходіт ліетом і весною по болоті, збірає, збірає їх і не може ніяк позбіраті.

За народним повір’ям також ведмідь походить від людини. Бусел в народі вважається мов би святим птахом. – І якщо зів’є гніздо бусел комусь на стрісі, то це вважається великим щастям для господаря.

Іван БЕССАРАБА

«Над Бугом і Нарвою», 2020, № 2, стор. 18-19.

На ілюстрації живописна картина Києва й вид на Дніпро у час, коли люди розповідали записані Іваном Бесарабою небилиці. Праворуч вгорі Андріївська церква (XVIII ст.), далі Поділ з його численними церквами, найстарші із яких будувались ще у ранньому середньовіччі. Автор картини не встановлений.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.