При пудляськуй дорозі і на Кіювській Софії – звальони ві’етром хрести знов стоят на свойому мі’есцьові

24 лютого, в день колі на українські міста зачалі лєті’еті ракєти й бомби, а російська армія рушила по свою ганьбу вуйськового невдахі й воєнного злочинця, переїжджав дорогою з Чижуов до Шостакова. На одному з поворотув побачив, як жителі села Осуовка кунчают ставляті придорожні криж, якій недавно зламала вітруга. Кажут – Буог Труойцю любіт, то й працьовало при тому троє мужчин, а ролю першого серед руовних мі’ев тут Ондріей Гольонко – саме його бачимо, колі троху по-каскадерському, бо стоячи на пуднятому ковшові екскаватора, поправляє желі’езни крижик на верхові велікого хреста. Схоже сталося з одним із хрестуов на Софії Кіювськуй – соборові, якій тисячу лі’ет тому велікі князі’е Володимір Велікі і Ярослав Мудри збудовалі як катедральни храм православних кіювськіх метрополітув. Ві’етьор скінув його з церковного куполу 18 січня, напередодні Водохреща. Одновляни хрест на своє мі’есцє повернувся 2 березня – в час, колі московські варвари вже чуть не од тижня перліся, коб спробуваті захватіті століцю України. Отже, Тетяна Котенко, журналістка glavcom.ua, цитує слова кіювськіх священікув: «“У січні впав хрест з собору Софії Київської, в лютому почалася повномасштабна війна Росії проти України. Сьогодні, 2 березня 2022 р., встановлено оновлений хрест. Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!”, – написав Іван Сидор. “Тепер це символ нашої перемоги”, – додав Георгій Коваленко». А перемога України то гарантія й нашої безпекі – треба за її’е всі’ем нам молітіся, не дивлячись на тих, што не вмі’еют ясно сказаті – хто тут аргесор і воєнни злочинець, котори ніщит породовишпіталі, дітячи садочкі, школи – а тоже й церкви. (юг)