Про колядування в Канюках перед півстолiттям розповідає народний рiзбляр Володимир Наум’юк Час iде хутко якшто зблiжаються свята. Колiсь свята ждалося, не знаю чом так. Пуост бив такiй довгi, а здавалося все коб хучiй, хучiй било свято. Старалiся зробiтi ґвязду [зуорку]. Зносiлi – хто старую обiчайку з решета, хто стругав патичкi на рогi. Ну й збiралi по пара гроши, бо того вже не можна било зробiтi – купiтi кольорового паперу. Папieр, помню, бив в такiх невелiкiх атласiках [зошитах] i разни там билi кольори. То треба било рогi хоч спереду обклєїтi па­пером – ззаду то часом i якiмсь такiм шарим папером, а навет i газeтамi. Алє на передi то треба било обов’язково…