Актуальне завжди. Календар|Енциклопедія підляських імен [Частина І]
2 січня 1932 року у с. Видово (вимова – Відово) к. Більська народився історик літератури, компаративіст Василь Білокозович, доктор філологічних наук (1972), професор надзвичайний (1978), проф. звичайний (1986) (публікації переважно польською мовою, з підписом Bazyli Białokozowicz). Працював в Інституті російської філології Варшавського університету (1957-1973), Інституті слов’янознавства Польської академії наук (1973-1992), Інституті східного слов’янознавства Вищої педагогічної школи в Ольштині, 1999 р. перетвореної на Вармінсько-Мазурський університет (1992-2002). Засновник і головний редактор академічної серії «Studia Polono-Slavica Orientalia. Acta Litteraria» (1974-1992), гол. ред. «Slavia Orientalis» (1975-1991). В ділянці українознавства основним досягненням була монографія «Mikołaj Janczuk 1859-1921. Podlaskie skrzyżowania tradycji słowiańskich» (Ольштин 1996) та статті, у яких пригадав життя та наукову і літературну творчість цього уродженця Підляшшя (присвячені Миколі Янчукові публікації В. Білокозовича друкувалися та цитувалися на сторінках «НБіН»). Помер 21 лютого 2010 р. у Варшаві, похоронений на Православних могилках у районі Воля. У квітні 2010 р. вийшов спеціальний випуск Інформаційного бюлетеню Інституту Східної Слов’янщини Вармінсько-Мазурського університету «Slawista» («Numer poświęcony pamięci Profesora Bazylego Białokozowicza»), де раніше були надруковані також його спогади. Незабаром має вийти друком біографія вченого, авторства його брата Петра Білокозовича [Piotr Białokozowicz, Widowo. Wieś mieszczańska, Bielsk Podlaski, Stowarzyszenie Muzeum Małej Ojczyzny w Studziwodach, 2020].
7 січня 1905 року у с. Голоди к. Більська народився живописець та знавець мистецтва Петро Павлючук (у Латинській Америці відомий як Pedro Pawluczuk). У жовтні – листопаді 1995 року, в рамках Днів української культури у Білостоці (IV Фестиваль української культури «Підляська осінь»), у Музеї різьби А. Карного була організована виставка «Малярство Петра Павлючука» – з участю родичів мистця, яку супроводжував буклет з біографічним текстом: «Історія життя Петра Павлючука є настільки особливою, що можна було б використати її як цікавий матеріал до пригодницького роману. Народився він у селі Голоди, в сім’ї коваля, і провів там перших двадцять років свого життя, де чарівні краєвиди, пишнобарвні звичаї та прекрасні мелодійні українські пісні формували естетичний смак майбутнього художника.
Під час військової служби його природжений художній талант був помічений військовим лікарем, який спричинився до того, що Петро Павлючук з сільського хлопця, який закінчив декілька класів російськомовної парафіяльної школи, а щодня користувався типовою для цього регіону українською говіркою, авансував на студента Академії мистецтв у Варшаві. Після її закінчення талант молодого художника спалахнув особливою творчою індивідуальністю.
Однак початок Другої світової війни перервав його творчу активність. Петро Павлючук, як багатьох його земляків з Підляшшя, був вивезений совєтами на Сибір. Був то початок неповсякденної подорожі по світові, метою якої виявилось аргентинське місто Буенос-Айрес. Своєрідну мандрівку до Аргентини зобразив він на картинах. Крім мотивів з Персії, Сирії, Лівану та Італії було багато і рідного Підляшшя: краєвиди, танці, звичаї – ціле багатство його душевних переживань, удокументоване реконструкцією подій його працьовитого і плідного життя.
Хоча постійно був він під впливом імпресіонізму, в його творах можемо побачити радість і чистоту кольору. Здається, що мистець у своїх пошуках прямував до влучного використання багатства кольору, без перевантаження картини в цілому. Атмосфера образів, будованих за допомогою кольору, є насичена радістю досягнень, хроматичною вібрацією, чаром фантазії, щастям пізнання, афірмацією життя.
Вражає і приковує зір глядача цеє мистецтво міцної життєрадості, мистецтво дуже індивідуального й поетичного бачення, в якому кожне наложення фарби підкреслює будову і ритм композиції. Про це власне маестрові – засновникові взагалі нового й оригінального напрямку в художньому мистецтві, званого вібраціонізмом – ішлося.
Увінчанням творчих досягнень Петра Павлючука і великим вирізненням була пречудова виставка його оригінальних праць в Аргентинському музеї модерного мистецтва в Буенос-Айресі у 1984 році. Ще раз доказав він, що без огляду на нестійкість часу його мистецтво не втрачає образу минулого й майбутнього і передає вантаж емоцій періоду, в якому жив мистець».
Мрією Петра Павлючука було повернутися в рідні сторони та створити тут музей, з думкою про який почався ремонт хати в Голодах. На жаль мрія не збулася – артист трагічно загинув 17 жовтня 1989 року у Буенос-Айресі.
Картина Петра Павлючука «Виїзд нареченої до вінцю».
Л. С.
«Над Бугом і Нарвою», 2021, № 1, стор. 16-19.