-
90 років тому помер Костянтин Харлампович – народжений в Рогачах коло Милейчич історик, член Всеукраїнської академії наук
21 березня 1932 року у Києві помер Костянтин Харлампович – історик церкви і освіти в Україні та краєзнавець, академік Всеукраїнської АН. В найближчому часі, як на нашому сайті, так і в чергових друкованих числах будемо публікувати нові матеріали про Костянтина, а також інших видатних представників родини Харламповичів. (ред.) 18 серпня 1870 р. у Рогачах коло Милейчич (тоді Берестейського пов. Гродненської губ.) у сім’ї місцевого священика народився історик Костянтин Харлампович, автор близько 250 праць, переважно з історії Православної церкви та освіти. Закінчив духовне училище та Литовську духовну семінарію у Вільні, відтак Петербурзьку духовну академію (1894). Направлений працювати у Казанській духовній семінарії, де від 1895 р. викладав латину, потім цивільну історію (від…
-
1932 – 2022: Przed 90 laty zmarł Konstanty Charłampowicz – historyk Cerkwi i oświaty rodem ze wsi Rohaczi (Rogacze)
21 marca 2022 roku mija kolejna rocznica śmierci historyka, członka Wszechukraińskiej Akademii Nauk Konstantego Charłampowicza (1870-1932), którego szlak życiowy rozpoczął się w podlaskich Rohaczach, w rodzinie miejscowego proboszcza Wasyla Charłampowicza. Rodzina Charłampowiczów była dość liczna – w „Над Бугом і Нарвою” pisaliśmy m.in. o autorze zdjęć dokumentujących kulturę etnicznie ukraińskiej ludności dawnego pow. brzeskiego – Stepanie Charłampowiczu, zaś kolejny brat Konstantego – Paweł też miał zasługi dla nauki, m.in. jako inicjator stworzenia Muzeum Krajoznawczego w Perwomajsku nad Bohem (północna część obwodu mikołajowskiego, a więc blisko do miejsc, gdzie obecnie toczy się walka z rosyjskim najeźdźcą). Niebawem opublikujemy kolejne materiały o rodzinie Charłampowiczów – zawrówno na stronie internetowej, jak i w…
-
Доки Богу не знудились люде… Доки б’ється кохання у груди – моя Україна буде! || Doky Bohu ne znudyłyś lude – moja Ukrajina bude!
Taras Kompaniczenko śpiewał nam w Czeremsze i na „Kupale” w Dubiczach Cerkiewnych, dzisiaj broni Kijowa – i nadal śpiewa! || Тарас Компаніченко співав нам у Черемсі та на «Купалі» в Дубичах-Церковних, ниніка обороняє Київ – та надалі співає! Pieśni ostatnich dni || Пісні останніх днів https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE&sp=EgIIBA%253D%253D З Тарасом Компаніченком ми познайомились весною 1989 року у Києві, коли про Незалежність України у її столиці говорили ще тільки у вузькому гроні знайомих. Наше знайомство відновилось під час одного з Українських фестивлів у сопотській Лісовій опері, куди він приїхав виступати. У 2004 році Тарас з колективом «Карпатіани» двічі приїжджав на Підляшшя – у червні співав на імпрезі «З сільського подвір’я» у Черемсі, й…
-
Український перегляд
Кільканадцяти місячний період структуризації українського середовища Підляшшя завершило утворення Союзу українців Підляшшя в перших місяцях 1992 рокую Саме наближається 30–та річниця заснування цієї організації. До постатей зв’язаних з її діяльністю будемо повертати в наших наступних програмах. Сьогодні у короткому інформаційному матеріалі наблизимо час який безпосередньо попередив утворення цієї організації заслуженої для розвитку української культури Підляшшя. В другій частині зустрінемось з директором Підляського наукового інституту який розповість нам про досягнення цієї наймолодшої організації підляських українців.
-
Помер Іван Киризюк
21 грудня 2021 р. помер Іван Киризюк (1949-2021), поет та активний діяч Союзу українців Підляшшя, у минулому член редакційної колегії часопису «Над Бугом і Нарвою». Іван Киризюк народився 10 жовтня 1949 р. у Крив’ятичах (Більський повіт). Співзасновник Союзу українців Підляшшя та член його керівних органів. Член Національної спілки письменників України з 2003 р. Вірші українською говіркою рідного села почав писати у 12-річному віці. Перші його твори надруковані були у грудні 1971 р. на сторінках органу Білоруського суспільно-культурного товариства, тижневика «Ніва», й таким способом став піонером україномовного письменства на сторінках видань призначених для православного населення тодішнього Білостоцького воєв. (також «Білоруські календарі»). На початку 1980-х років був співтворцем україномовного альманаху «Наш голос»,…
-
«Сную думи про Підляшшя…»
«Сную думи про Підляшшя…» З Iваном Киризюком, поетом та суспільним діячем, розмовляє Юрій Гаврилюк — Хто цiкавиться суспiльно-культурними справами назагал знає, що Ти поет, заступник голови Союзу українцiв Пiдляшшя, а вiд 1998 р. заступник бургомистра Бiльська. Але може в кiлькох словах розкажи про свою життєву дорогу. — Народився я в Крив’ятичах у 1949 роцi. Початкову школу закiнчив у 1963 р. Пiзнiше вчився у лiцеї з бiлоруською мовою навчання у Бiльську, але це перервав i закiнчив у Бiлостоцi будiвельний технiкум, рiк часу студiював, перервав студiї і поїхав у Бескид працювати, де пiзнав трагедiю виселення. Коли повернув то почав працювати в Бiльську — в рiдних сторонах. — В одному зі своїх віршів…
-
З українською класичною музикою – у світ! Розмова зі співаком Павлом Пецушком
З українською класичною музикою – у світ! Розмова зі співаком Павлом Пецушком Побачила світ платівка «Orthodox Christmas – Oh, What a Wonder!» з записом різдвяного репертуару українських композиторів та українських колядок у класичній обробці. Видав їх у видавництві «Acte Prealable» білостоцький квартет Ensemble QuattroVoce. Одним з учасників ансамблю та ініціатором видання платівки є Павло Пецушок, лемко за походженням, лікар за професією та співак і художник за покликом душі. Від років він популяризує український класичний спів, показуючи, що це не лише цікавий, але також багатий і різноманітний жанр української музики. Про свою пригоду зі співом, мистецькі зацікавлення та реалізовані проекти розповідає у розмові з Людмилою Лабович. Людмила Лабович: Нещодавно вийшла платівка…
-
«Kształtuje się etnos posiadający bardziej adekwatną nazwę»
Rozmowa z prof. dr hab. Włodzimierzem Pawluczukiem Trwa spis powszechny, w którym po raz drugi w powojennej Polsce i po raz pierwszy od czasu wstąpienia Polski do Unii Europejskiej znalazło się pytanie o narodowość. Rezultaty spisu w dużej mierze staną się odzwierciedleniem procesu budowania ukraińskiej tożsamości na Podlasiu. Przy tej okazji porozmawialiśmy z prof. dr hab. Włodzimierzem Pawluczukiem z Instytutu Socjologii Uniwersytetu w Białymstoku na temat kształtowania się nowoczesnej ukraińskiej tożsamości narodowej oraz przemian świadomości etnicznej prawosławnej ludności zamieszkującej tereny między Bugiem a Narwią. Ludmiła Łabowicz: Panie Profesorze, kształtowanie się tożsamości narodowej w dzisiejszym rozumieniu tego słowa to dość późne zjawisko. Kiedy i jak kształtowała się ukraińska świadomość narodowa? Włodzimierz…
-
«Як замілованє є, то дбається»
«Jak zamiłowanie je, to dbajet´sia»Кажди з нас вміє назвати кілька сортів мeду. То продукт, якій широко використовуют. Вжe давно вважали його за натуральний антибіотик, якій зміцнює наш організм. Мід здоровійший ніж цукор. Цукру колись нe виробляли і самe мід був єдиним солодкім продуктом, якій вживали наши прeдкі. Пщолярство то було традиційнe заняттє українців, тожe на Підляшши. У каждому сeлі був пщоляр, то було важнe заняттє, бо використовували нe тільки мід, алє й віск, з якого робили свічкі, використовували в домашньому господарстві, в рeлігійних і народних ритуалах. Робити мід то нe є проста справа. Трeба виказатися вeликим знанням про годовлю пщіл, створити їм як найліпши варункі і дбати про їхній розвиток. Тeпeр мало хто вeдe…
-
Про Фєдю з Лядув, котори всьо знав. Pro Fiediu z Laduw, kotory wsio znaw
(З нарyодної паметі) Сашу Павлючука Янŷвського з Лядув зналі всí. Ще за цара його забралі в армію і то не билє-куди. Служив вŷн в Москвí, в Сємйоновскім полку, а то бив важни пŷлк. Пŷлк хоронів самого цара Міколая, так што Саши не раз пришлось биті коло імператора. Вернувшись з армії, не раз, сíвши на лавці перед своєю хатою, вŷн розказував, што там бачив. Било про што. Найчастíй Саша говорив, як то йому, простому солдатові, казалі учиті царську дочку ї́здіті на ровери. При науці вŷн мусів єї триматі, штоб не падала з того ровера, і тримав з велікою охотою. Дочка не била вже дíтьом, а і Саша не бив стари, так…