-
Jurij Hawryluk „Chto my je?” Jaka jest nasza mowa i historia?
Specjalny dodatek do numeru 3/2005 „Nad Buhom i Narwoju” Bielsk Podlaski 2005 Pytanie o tożsamość Chto my je? – Kim jesteśmy? To pytanie w naszych podlaskich bielsko-hajnowsko-siemiatyckich stronach wciąż jest na porządku dziennym. Wkraczając w dorosłe życie, zadawałem sobie to pytanie ja i moi rówieśnicy. Wiedzieliśmy, że urodziliśmy na omywanej nurtami Bugu i Narwi podlaskiej ziemi, której duchowym centrum jest Śwjataja Hora Hrabarka, ochrzcił nas batiuszko w którejś z prawosławnych cerkwi, słyszeliśmy wokół siebie bliskie sercu dźwięki naszoji ruodnoji mowy i naszych piseń. To już wiedzieliśmy, ale musieliśmy jeszcze znaleźć odpowiedź na pytanie, skąd na tę ziemię przybyli nasi przodkowie, kto wznosił tu pierwsze grody i cerkwie, gdzie jest ziemia,…
-
Дивіться “Український перегляд” 02.02.2025.
Запрошуємо дивитись чергове видання “Українського перегляду” у неділю o 16:48 на каналі TVP3 Білосток. У залі ґмінного осередка культури в Чижах у неділю 19 січня відбулася промоція нової книжки Юрія Плеви під заголовком «Збуч, Раковичі». Книжка є черговою монографією присвяченою селам ґміни Чижі. Крім історичної довідки про села в книжці публікуються архівні фотографії зібрані автором під час пошуків у домашніх архівах.
-
Промоція монографії Юрія Плеви “Збуч, Раковічи – спогад минулого”
У неділю 19 січня 2025 р. у сільській світлиці в Чижах відбулася промоція монографії Юрія Плеви “Збуч, Раковічи – спогад минулого” („Zbucz, Rakowicze – wspomnienie przeszłości”). Це вже п’ята публікація Юрія Плеви, присвячена селам у ґміні Чижі, але шоста сфінансована Ґміною. Автором шостої, про село Кленики, є Іван Лобузинський. Досі дякуючи коштам ґміни Чижі вдалося вже описати аж 12 місцевостей. А саме так було на зустрічі в Чижах – дивіться на фотографіях:
-
Jak u Pana Boga za Bugiem
Kto uważniej przyjrzał się winiecie, zauważył, że wyszło już 150 numerów pisma o Ukraińcach nad Bugiem i Narwią (o tych znad innych rzek także nie milczeliśmy). Zrobiony więc został przysłowiowy kawał roboty, ale świętować przy grillu nie ma jak, pisać też ciężko – ręce grabieją, bo chociaż po dość mroźnej zimie zgodnie z regulaminem przyszła wiosna, ale po krótkim ociepleniu i ona zaczęła ziębić, a miejscami nawet mocno śnieżyć. Wprawdzie w naszej bielskiej okolicy welikodnich pisanok śniegiem nie zasypało, ale kiedy za oknem chmarno j zołowato, to do radosnego i twórczego nastroju daleko… Jednak zanim nastały kwietniowe chłody, 22 marca 2017 r. minęło 25 lat od utworzenia Związku Ukraińców Podlasia. Dlatego…
-
З розказув Васіля Максим’юка. Як колісь у Збучие жилось, ч. 3
У руськум вуойську Як куончилась вуйна, старих воякуов то вже демобілізовалі, одсилалі додому. А я мусів остатіся у вуойську. У мене била шиніель правє нова, то одін солдат каже: «Я додому їеду, мніе одьожи нада, а ти здєсь будеш, то тобіе зміняют. Дай мніе шиніель». То я йому оддав. Куончилася вуйна, то давай вуйська їездіті по сьолах і молотіті немолочане збуоже. А ми самоходамі возілі його на станцію. Як всьо очистілі, далі нам розпораженіє, коб забіратіся стамтуоль, бо той терен займає Пуольща. Забралі нас і вивезлі пуд Кінінсберг [тепер Калінінград – Л.В.] до города Інстербурга [Черняховськ – Л.В.]. І вже там бив пока аж мене демобілізовалі, звольнілі. А там же…
-
Z rozkazuw Wasila Maksymjuka. Jak koliś u Zbuczye żyłoś, cz. 3
U ruśkum wuojśku Jak kuоnczyłaś wujnа, stаrych wоjakuоw tо wżе dеmоbіlizоwаli, оdsyłali dоdоmu. А ja musіw оstаtіsia u wuоjśku. U mеnе była szynіеl prаwie nоwа, tо оdіn sоłdаt kаżе: «Ja dоdоmu jiеdu, mnіе оdiоży nаdа, а ty zdieś budеsz, tо tоbіе zmіniajut. Dаj mnіе szynіеl». Tо ja jоmu оddаw. Kuоnczyłasia wujnа, tо dаwаj wujśkа jiеzdіtі pо siołach і mоłotіti nеmоłoczаnе zbuоżе. А my sаmоchоdаmі wоzіli jоhо nа stаncіju. Jak wsio оczystіli, dаli nаm rоzpоrаżеnіje, kоb zаbіrаtіsia stаmtuоl, bо tоj tеrеn zаjmаje Puоlszczа. Zаbrаli nаs і wywеzli pud Kіnіnsbеrh [tеpеr Kаlinіngrаd – L.W.] dо hоrоdа Іnstеrburhа [Czеrniachоwsk – L.W.]. І wżе tаm byw pоkа аż mеnе dеmоbіlizоwаli, zwоlnіli. А tаm żе…
-
Про що пишемо в №4/2024 “Над Бугом і Нарвою”
Вийшов друком четвертий за 2024 рік номер українського часопису Підляшшя “Над Бугом і Нарвою”. Головною його темою є сенсаційна знахідка – 20 фрагментів іконостасу ймовірно з 17 століття, який був віднайдений на горі філіяльної церкви Івана Богослова у Новому Березові. Окрім того у двомісячнику читайте про біжучі події у житті української громади. Як завжди багато місця присвячено народним традиціям та минулому регіону. Детальну інформацію про зміст номера знайдете тут: “Над Бугом і Нарвою” можна купити в електронному варіанті: https://eprasa.pl/news/nad-buhom-i-narwoju а також у пунктах мережі Кольпортер у цілій Польщі та в Центрі православної культури в Білостоці. Запрошуємо купляти і читати. ***** Zrealizowano dzięki dotacji z budżetu państwa.
-
«Над Бугом і Нарвою» з медаллю «Сторож пам’яті»
Редакція часопису українців Підляшшя «Над Бугом і Нарвою» отримала нещодавно виняткову нагороду. Це медаль «Сторож Пам’яті», яку признало Українське історичне товариство у Польщі. Нагорода є визнанням заслуг на ниві відродження і збереження історичної пам’яті про Рідні Землі українців у Польщі. Вручення відбулось 14 вересня 2024 р. у Народному домі в Перемишлі під час наукової конференції «Українці та їхні сусіди протягом віків століть: політика, економіка, релігія, культура та побут», якої організатором було Українське історичне товариство. Від імені двомісячника медаль прийняв головний редактор «Над Бугом і Нарвою» Юрій Гаврилюк. Про цю нагороду можете слухати в «Українській думці» на хвилях Радіо Білосток: https://www.radio.bialystok.pl/dumka/index/id/242904 Від імені нашого часопису сердечно дякуємо за таке престижне вирізнення! фото: Ярослав Вуйцик, Славомир Савчук
-
З розказув Васіля Максим’юка. Як колісь у Збучие жилось, ч. 2
Совіети в Збучие До Вуорлі до школи ходів правє до самої вуйни. У 1939 рокові міев іті до заводуовкі, но вуйна наскочила і вже нігде не пушов. У Збучие ждалі вельмі совіетув. Казалі – то своїе люде, своя мова. Бо ще за стареї Пуольщи поробілі такії самодєлкі радіва на слухавкі і слухалі, як там вони співалі, пісніе якії хороши билі! Тато муой то наветь поїехав до Біельська обачиті – бо то ж руські ідут. Вернувся і каже: «Одін в куфайці, другі в шинелі, треті у ватуовці. Одна ґранатова, друга зельона… Ніе, то не вуойсько». Як пришлі совіети, то в Збучие їм браму зробілі. Устречалі. Не помню хто то каже: «От,…
-
Z rozkazuw Wasila Maksymjuka. Jak koliś u Zbuczye żyłoś, cz. 2
Sоwіеty w Zbuczyе Dо Wuоrli dо szkоły chоdіw prаwie dо sаmоji wujny. U 1939 rоkоwі mіеw іtі dо zаwоduоwkі, nо wujnа nаskоczyłа і wżе nіhdе nе puszоw. U Zbuczyе żdаli wеlmі sоwіеtuw. Kаzаli – tо swоjiе ludе, swoja mоwа. Bо szczе zа stаrеji Puоlszczy pоrоbіli tаkіji sаmоdiełkі rаdіwа nа słuchаwkі і słuchаli, jak tаm wоny spіwаli, pіsnіе jakіji chоrоszy byli! Tаtо muоj tо nаwеt’ pоjiеchаw dо Bіеlśkа оbаczytі – bо tо ż ruśkі іdut. Wеrnuwsia і kаżе: «Оdіn w kufаjcі, druhі w szynеli, trеtі u wаtuоwcі. Оdnа grаnаtоwа, druhа zеlоnа… Nіе, tо nе wuоjśkо». Jak pryszli sоwіеty, tо w Zbuczyе jim brаmu zrоbіli. Ustrеczаli. Nе pоmniu chtо tо kаżе: «Оt, my…
