-
Як їздили ми всім селом на Святу Гору Грабарку
Jak jizdyły my wsim sеłom nа Swjatu Horu Hrаbаrku19 серпня Православна церква відзначає свято Преображення Господнього, або як кажуть у народі – Спаса. Найвідомішим місцем, куди православні з Підляшшя, а і всієї Польщі, їдуть «на одпуст» є Свята Гора Грабарка з Преображенською церквою та жіночим монастирем святих Марфи і Марії, що недалеко від Сім’ятичів. Це серце Православ’я у Польщі. Деякі називають її «православною Ченстоховою», але це окреслення розраховане на поляків, адже православні з Підляшшя в Ченстохову не їздять й про цей католицький санктуарій уяву мають лише завдяки телебаченню. Кожного року у празничні дні на Святу Гору Грабарку прибуває море прочан, які приносять свої радощі й турботи, моляться Спасові (Спасителеві), просячи здоров’я та допомоги у всяких життєвих бідах, свідченням…
-
Włodzimierz Wielki – Chrzciciel i Budowniczy
Włodzimierz Wielki – Chrzciciel i Budowniczy Dla naszych przodków lato było czasem wytężonej pracy przy zbiorze plonów. Teraz, zwłaszcza dla młodzieży, jest to czas wypoczynku, który możemy poświęcić na wędrówki podlaskimi drogami i ścieżkami. Gdy będziemy uważni, napotkamy na swojej drodze wysokie drewniane krzyże i tablice z brązu na ścianach cerkwi upamiętniające wielki jubileusz – Tysiąclecie Chrztu Rusi Kijowskiej, który obchodzono w lecie 1988 roku. Jeden z takich krzyży postawiła przy cerkwi w Koźlikach nad Narwią (parafia Kleniki) ukraińska młodzież z Bielska. Od tamtego momentu też już minęło wiele lat… Co roku 28 lipca (15 lipca wg tzw. starego stylu) Cerkiew czci pamięć równego Apostołom św. księcia Włodzimierza, który gmach…
Вам також може сподобатись
Українське слово 01.02.2024.
Про що пишемо в №4/2024 “Над Бугом і Нарвою”
Галерея – архів Союзу українців Підляшшя
-
«Косяри косят, а вітрець повиває…»
«Kosiary kosiat, a witreć powywaje…»Літо – час пов’язаний з відпочинком та канікулами, але колись це був період тяжкої праці в господарстві. Своїми спогадами з часу сінокосів поділилася Ніна Явдосюк з Добриводи (родом з Війновки), співачка з місцевого ансамблю, яка від багатьох років навчає народних пісень та переказує підляські звичаї та традиції під час різноманітних майстер-класів. Агнешка Парфінюк: У червні на селах завжди починається косити траву. Як колись виглядала така праця? Ніна Явдосюк: Колісь тяжкі булі сінокоси. Найгурій було мужчинам – косами косилі, тому ішлі косити з росою. А коб’єти мусилі ж тиї покоси розкідати. Як я ще молодая була, то пам’ятаю, що розкідала руками, або граблі оборочала і тронком сюди – туди розкідала тиї…
-
Rusko-ukraińskie inicjatywy podczas wyborów samorządowych w 1990 roku
Rusko-Ukraiński Komitet Wyborczy miasta Bielsk Podlaski — Rusko-Ukraiński Komitet Wyborczy gminy Bielsk Podlaski — Rusko-Ukraiński Komitet Obywatelski gminy Orla — Komitet Obywatelski Rusinów gminy Milejczyce — Komitet Wyborczy Mniejszości Narodowych gminy Boćki — Komitet Wyborczy Mniejszości Narodowych gminy Czeremcha — Koalicyjny Komitet Wyborczy w Białymstoku Jeszcze nie przebrzmiały echa czerwcowych wyborów parlamentarnych, a już powoli zbliżały się kolejne, zapowiedziane na maj 1990 r. wybory do samorządu terytorialnego. Te zbliżające się kolejne wybory były także obiektem dyskusji podczas odbywającego się 23 września 1989 r. w Bielsku Podlaskim powyborczego spotkania Podlaskiego Komitetu Wyborczego z udziałem posła Eugeniusza Czykwina258. Dlatego też rozwiązany po wyborach parlamentarnych 1989 r. Podlaski Komitet Wyborczy został z inicjatywy…
-
«Як замілованє є, то дбається»
«Jak zamiłowanie je, to dbajet´sia»Кажди з нас вміє назвати кілька сортів мeду. То продукт, якій широко використовуют. Вжe давно вважали його за натуральний антибіотик, якій зміцнює наш організм. Мід здоровійший ніж цукор. Цукру колись нe виробляли і самe мід був єдиним солодкім продуктом, якій вживали наши прeдкі. Пщолярство то було традиційнe заняттє українців, тожe на Підляшши. У каждому сeлі був пщоляр, то було важнe заняттє, бо використовували нe тільки мід, алє й віск, з якого робили свічкі, використовували в домашньому господарстві, в рeлігійних і народних ритуалах. Робити мід то нe є проста справа. Трeба виказатися вeликим знанням про годовлю пщіл, створити їм як найліпши варункі і дбати про їхній розвиток. Тeпeр мало хто вeдe…
-
Як більщани, видовці, парцюки й інші міщани будували у Більську ратушу
Jak bilszczany, widowci, parciuki j inszi miszczany buduwały u Bilśku ratuszu Цю споруду добре знає кожний більщанин, зацікавить вона також всіх, хто потрапить у наш міський центр. Це, звісно, ратуша на колишньому ринку – не особливо велика, але гарна та оригінальна будівля у пізньобароковому стилі. Хоч і коротко, в літературі згадав її колишній більщанин Йосип Токаревич (1841-1919), русин з роду та польський політичний діяч і письменник з долі – у повісті «Pan ślepy Paweł» (події відбуваються біля 1828 року) прочитаємо: «…zdawał się robić przegląd wozów na placu przed ratuszem murowanym, zielonym, z chorągiewką żelazną na dachu, przez którą przezierała na jasny błękit nieba wycięta data 1667». Насправді на цій «хоруговці»…
-
Про Фєдю з Лядув, котори всьо знав. Pro Fiediu z Laduw, kotory wsio znaw
(З нарyодної паметі) Сашу Павлючука Янŷвського з Лядув зналі всí. Ще за цара його забралі в армію і то не билє-куди. Служив вŷн в Москвí, в Сємйоновскім полку, а то бив важни пŷлк. Пŷлк хоронів самого цара Міколая, так што Саши не раз пришлось биті коло імператора. Вернувшись з армії, не раз, сíвши на лавці перед своєю хатою, вŷн розказував, што там бачив. Било про што. Найчастíй Саша говорив, як то йому, простому солдатові, казалі учиті царську дочку ї́здіті на ровери. При науці вŷн мусів єї триматі, штоб не падала з того ровера, і тримав з велікою охотою. Дочка не била вже дíтьом, а і Саша не бив стари, так…
-
„Pokazać piękno i bogactwo tych ziem”. Rozmowa z Mariuszem Żwierką, kierownikiem artystycznym Zespołu Pieśni i Tańca „Kurpie Zielone”
Z tańcem ludowym związany jest dokładnie od ćwierć wieku. W październiku 2016 roku został choreografem, a w roku 2017 kierownikiem artystycznym Zespołu Pieśni i Tańca „Kurpie Zielone”. Mariusz Żwierko – dzieciństwo spędził w Kolnie i w Grajewie, największą część swojego życia mieszkał w Warszawie, gdzie cały czas prowadzi własny zespół taneczny „Woda na Młyn”. W przygotowanym przez niego nowym programie artystycznym Kurpi Zielonych po raz pierwszy znalazł się niepolski repertuar – pieśni i tańce łemkowskie oraz utwory tradycyjne z terenów między Bugiem a Narwią. Pan Mariusz nie kryje swojego zainteresowania folklorem ukraińskim, współpracował z takimi zespołami, jak Dobryna z Białegostoku, bywa na koncertach ukraińskich, zna dobrze repertuar tradycyjnych zespołów ukraińskich…
Вам також може сподобатись
Українське слово 08.02.2024.
Про що пишемо в № 2/2024 “Над Бугом і Нарвою”
„Prawosławny Sylwester”? – Nie, „Małanka”!
-
Підляські говірки – частина українського мовного простору
У листопаді-грудні 2005 року на Підляшші перебував Юрій Бідношия – київський діалектолог, співробітник Інституту української мови Національної академії наук України. Його приїзд в наш регіон, що відбувся за сприяння Fundacji na Rzecz Nauki Polskiej і Kasy im. Józefa Mianowskiego, мав на меті ознайомлення зі станом збереження української мови та традиційної культури в житті та пам’яті її носіїв. Мовознавець із Києва побував у різних селах Більського та Гайнівського повітів, де записував розмови зі старшими мешканцями. Під час діалектологічної експедиції він відвідав, між іншими, Яґуштово, Пашкувщину, Тривежу, Новосади, Дубини, Війнувку, Добриводу, Гределі та Відово. Розповіді про різдвяні та новорічні звичаї, записані ним у Відово, друкувалися в попередньому номері „Над Бугом і Нарвою”.…
-
Кŷйлувська капліця
Колі в якомусь селí є церква, то зразу бŷльш про тоє село говориться, лічиться його лíпшим, а і людям з того села лєпі, бо не треба їм до церкви далєко ходіті. Так думалі трохі бŷльш як сто лíт тому в Кŷйлах, де все жив руські православни народ. Село є невельмі велікє, а і немалоє. Колі в 1897 році царські власті зробілі спіс, вийшло, што в Кŷйлах в 78 хатах жило тогди 526 чоловíк. Всí вони билі православни і билі припісани до парафії в Чижах, а то било доволі далєко, десь з п’ять кільометрув. Кŷйлувцям хотíлось мíті свою церкву або хоч капліцю. На початку XX вíку за казьонни гроши поставілі в…
