-
Спогад про бєженство
Вуйна почалася в 1914 рокови. Омаль через руок начав прибліжатися до нас фронт. Ще не всьо збуоже зобране було в клунях. Дошлі до нас віесткі, що ніемці знущаються над цивільним людом. Ми покінулі всьо. На вуоз поставилі буду, запраглі коня, направиліся шосою в кєрунку на Біловежу. На дорозі був велікі тлок од уцєкінерув і вуойська. З нашого села мнуого умерло на дорозі — од хвороб. Посля нас погрузілі у вагони і завезлі у Рязанську губерню, в село Большое Пірогово. Далі нам кватіри і ми зваліліся спати. Встаємо рано, а перед нами стоїт хліеб, молоко, русска булка і так було щодень — тайная мілостиня. Село тягнулося уздовж рікі, а за рікою…
-
Трудiвник на підляській ниві. Василь Бiлокозович (1899-1981)
З лiтературою в нашуй мовi, тобто писаною українськими говiрками Пiвнiчного Пiдляшшя зустрiвся я на початку 1980-х рокiв, коли на сторiнках бiлостоцького бiлоруськомовного тижневика „Нiва” та „Бiлоруських календарiв” прочитав вiршi Iрини Боровик, Iвана Киризюка та Софiї Сачко. Вiд 1982 року сам почав пробувати сил у мистецькому володiннi пером, складаючи першi вiршi про рiдну хату, мову, людське шукання правди. Щойно декiлька рокiв пiзнiше довiдався, що по-нашому писав також Василь Бiлокозович, житель села Видово, яке вiд ХVI ст. рахувалося передмiстям Бiльська, а його мешканцi згiдно з законом не вважалися селянами а пiдмiщанами. Було це тим бiльш приємне, що в тому ж селi народився й мiй батько. – Як запитати про Бiлокозовича Василя то…
-
«Uświadamiać to sprawa bardzo niebezpieczna». Ukraińskie Towarzystwo Społeczno-Kulturalne w Kleszczelach
Przed pięćdziesięciu laty, w czerwcu 1956 r., powstało Ukraińskie Towarzystwo Społeczno-Kulturalne, działające oczywiście pod pilną „opieką” ówczesnych władz partyjno-państwowych. Wkrótce koło UTSK powstało też w Kleszczelach, które w latach 60. stały się jednym ze znaczących punktów na mapie aktywności kulturalnej przetrzebionej „repatriacją” i Akcją „Wisła” społeczności ukraińskiej w Polsce. Przy kole UTSK działały też chór i zespół teatralny, z powodzeniem wystawiający klasykę ukraińskiej dramaturgii. Fenomen ten od dawna zwraca uwagę osób interesujących się problematyką ukraińską na Podlasiu, jest więc potrzeba stałego wracania do tych wydarzeń sprzed lat, aby nikt z tych, którzy przyczynili się do jego powstania, nie został zapomniany, aby poznać atmosferę czasów, w których kleszczelowskim aktywistom przyszło działać…
-
Спогад про Михайла Калиняка
(Народився на Гуцульщині – спочив на вічність у Кліщелях) Минає 20 років з того часу, яку «Нашому слові» й «Życiu Warszawy» з’явилися некрологи, що 13 грудня 1974 р. помер у варшавській лікарні доктор економічних наук Михайло Калиняк — педагог і юрист, дослідник історії України, довголітній активний громадський діяч українського середовища у Польщі, збирач українського фольклору, зокрема підляського, член варшавського гуртка УСКТ і співробітник редакції «Нашого слова». Покійного, за його бажанням, поховано на цвинтарі у Кліщелях Гайнівського повіту. Закріпився в культурному світі звичай, що вслід за повідомленням про смерть видатніших людей з’являються у пресі публікації з ширшим оглядом окремих аспектів діяльності покійного, перечислених у некролозі. Але читачі «Нашого слова» такої публікації…
-
Крізь призму високих устремлінь
Минулої суботи рідні й українська громадськість попрощалися у Перемишлі з уродженцем Холмщини, доктором Олександром Колянчуком (2 квітня 1932 — 7 травня 2023) – читачам «Над Бугом і Нарвою» він відомий, як автор статей присвяченим борцям за свободу України та своїм надбужанським землякам, яких злочинна акція «Вісла» закинула у сьогоднішнє Вармінсько-Мазурське воєводство. За час нашої співпраці на сторінках журналу з’явилися й статті, які розповідали про Його життєвий шлях – не лише довгий роками, але й дуже плідний. Можливо, що найбільш вичерпня публікація вийшла з-під пера філолога і педагога Миколи Зимомрі, до того ж точно 20 років тому. Крізь призму високих устремлінь Олександр Колянчук з Перемишля – щирий приятель Підляшшя й часопису…
-
Духовний світ Євгенії Жабінської
Духовний світ поетеси Євгенії Жабінської має багато відтінків, але головним його образом є спроба описання душі в реаліях Підляшшя. Підляшшя це батьківщина серця, з нею поетеса веде діалог так в поезії, як у роздумах. Зворушує в поезії Євгенії Жабінської мотив глибокої віри в Бога, сплетений з любов’ю до життя. Доповнює поетичне слово, спроба шукання виходу з поглинаючої батькiвщину Євгенії Жабінської уніфікації та денаціоналізації рідного етносу. Духовний світ Євгенії Жабінської Вірші поетеси є маленькими та теплими записами життя, отже усвідомити світ поезії Євгенії Жабінської можна лише тоді, коли глибше задумаємося над її поетичним словом. Вагомі та повсякденні справи в тій поезії набирають кольору, змісту та значення. Будуючи свою вежу поезії Євгенія…
-
Ентузіаст з Кліщель – Андрій Німий
З української-суспільно-культурної діяльності 60-х років Дописи про біжучу діяльність гуртка УСКТ в Кліщелях прикликають у моїй пам’яті довгі розповіді приятеля моєї родини, інж. Миколи Дерев’янка, про долі і недолі чільного активіста згаданого гуртка в 60-х роках, Андрія Німого. Андрій Німий належав до того, вимираючого вже ґатунку громадських діячів, які присвячують праці на благо свого середовища всі свої думки та мрії, неоднократно зі шкодою для успішності власної кар’єри, чи навіть для сімейного життя. Микола Дерев’янко був членом гуртка в Кліщелях від 1961 р. аж до його занепаду після смерті Андрія Німого. І хоч Дерев’янка також немає в живих, залишилася серед його паперів часткова кореспонденція, яку він вів з Німим, будичи інвалідом,…
-
Перечитуючи підляських поетів
Богдан Столярчук, керiвник iнструментальної групи фольклорного студентського ансамблю „Горина” Рiвненського державного гуманiтарного унiверситету, давно вже знайомий з Підляшшям, яке він не лише оглядає, запам’ятовує його краєвиди і людей, знайомиться з культурними надбаннями, але й ділиться своїми враженнями та передуманим з читачами „Над Бугом і Нарвою”. Зараз пропонуємо Вашій увазі думки навіяні прочитанням найновіших збірок трійки підляських поетів. «Непокiрнiсть твоїх дивних думок» Євгенія Жабінська, Коли приходить тиша, вид, Союз українців Підляшшя, Більськ 1995. Поезiї Євгенiї Жабiнської наповненi свiтлими лiричними образами, її душа напоєна тим теплом, яке має заряд енергiї i здатне притягувати навколо себе шанувальникiв поетичного слова, що мають можливiсть насолоджуватись її вiршованими рядками. Поетка вiдчуває щоденний пульс життя з його…
-
Etniczność treścią ludzkiego życia
Grupy etniczne – warunek żywotności narodu Naród (etnos, wspólnota etniczna) rozwija się lub upada nie tylko wskutek stosunków z innymi narodami. Jego los w znacznej mierze zależy od struktury wewnętrznej, tworzonej zarówno przez „poziome” warstwy społeczne (stany, klasy), jak i „pionowe” regionalne grupy etniczne (subetnosy), z których składa się dany naród, a także stosunków pomiędzy nimi. Nauki społeczne interesują się głównie tym pierwszym podziałem. Jeżeli zaś chodzi o kwestię podziału wielkich wspólnot ludzkich na grupy etniczne, to badania związanych z tym problemów rzadko wychodzą poza granice etnografii (etnologii). A przecież grupy etniczne różnią się nie tylko dialektami, zwyczajami, obrzędami, kuchnią, strojem, charakterem itd., ale też rolą w historii. Potwierdzeniem tego…
-
Dom i Mała Ojczyzna – refleksje nad poezją ukraińską Podlasia*
Jest to sesja, na której debiutuję, jeżeli chodzi o współczesną literaturę ukraińską Podlasia. Do tej pory bowiem moje zainteresowania literaturą ukraińską, ściślej mówiąc wybranymi poetami, miały charakter bardzo osobisty i sprowadzały się do pewnej prywatności, która wiązała się z pochodzeniem części mojej rodziny ze Stanisławowa, ze Lwowa, mówiąc krótko z Galicji. Pierwszy mój kontakt był bardzo osobliwy, ponieważ mam u siebie w domu przedwojenne fotografie członków rodziny wywodzących się właśnie z Galicji – na jednej z nich była strofa wiersza Jewhena Małaniuka. To spowodowało chyba, że zaczęłam poszukiwać kilka lat temu polskich przekładów tego poety, potem Tadej Karabowicz obdarował mnie tomikiem Małaniuka w oryginale. Jego poezja bardzo przemawiała do mnie,…
