У поточному 2007 році до списку Пам’яті світу (Memory of the World International Register), міжнародного проекту ЮНЕСКО, якого метою є зібрання та надійне зберігання найцінніших історичних документів, внесений був т.зв. Супрасльський кодекс, якого окремі частини, разом 285 пергаментових аркушів, зберігаються у бібліотеках Варшави, Любляни та Петербурга. Ця, писана кирилицею богослужбова книга, виникла на початку ХІ сторіччя у Болгарії. Тому, хоч вона особливо цінна для дослідників давньої мови південних слов’ян, її причетність до української культури є дуже посередня. Те, що для нас може бути цікаве, то передусім особа відкривача манускрипту, уродженця Більської землі Михайла Бобровського (1784–1848) та місце, від якого виникла прийнята в науковому світі назва манускрипту. Хоч бо Супрасльський монастир…

Biografia Aleksandra Szczerbania, założyciela i kierownika zespołu teatralnego w Kleszczelach Pod koniec pierwszej połowy minionego stulecia powstał w Kleszczelach zespół teatralny. Nie byłoby to nazbyt ważne wydarzenie, gdyby nie to, że dzięki pracy artystycznej owego zespołu, do pozbawionych oświaty w języku ojczystym mieszkańców Kleszczel i okolic, chociażby w namiastce, mogła wówczas dotrzeć twórczość pisarzy ukraińskich. Pamięć o teatrze z Kleszczel nie uległa zapomnieniu. I dziś niektórzy z mieszkańców miasteczka wspominają chociażby wystawianą przez ten teatr sztukę Iwana Kotlarewskiego Natałka Połtawka. Teatr w Kleszczelach powstał dzięki pracy Aleksandra Szczerbania, który na długie lata związał się z tym podlaskim miastem. Przywracając pamięci zbiorowej postacie związane z Podlasiem, nie można pominąć tego wychodźcy…

Вуйна почалася в 1914 рокови. Омаль через руок начав прибліжатися до нас фронт. Ще не всьо збуоже зобране було в клунях. Дошлі до нас віесткі, що ніемці знущаються над цивільним людом. Ми покінулі всьо. На вуоз поставилі буду, запраглі коня, направиліся шосою в кєрунку на Біловежу. На дорозі був велікі тлок од уцєкінерув і вуойська. З нашого села мнуого умерло на дорозі — од хвороб. Посля нас погрузілі у вагони і завезлі у Рязанську губерню, в село Большое Пірогово. Далі нам кватіри і ми зваліліся спати. Встаємо рано, а перед нами стоїт хліеб, молоко, русска булка і так було щодень — тайная мілостиня. Село тягнулося уздовж рікі, а за рікою…

(Народився на Гуцульщині – спочив на вічність у Кліщелях) Минає 20 років з того часу, яку «Нашому слові» й «Życiu Warszawy» з’явилися некрологи, що 13 грудня 1974 р. помер у варшавській лікарні доктор економічних наук Михайло Калиняк — педагог і юрист, дослідник історії України, довголітній активний громадський діяч українського середовища у Польщі, збирач українського фольклору, зокрема підляського, член варшавського гуртка УСКТ і співробітник редакції «Нашого слова». Покійного, за його бажанням, поховано на цвинтарі у Кліщелях Гайнівського повіту. Закріпився в культурному світі звичай, що вслід за повідомленням про смерть видатніших людей з’являються у пресі публікації з ширшим оглядом окремих аспектів діяльності покійного, перечислених у некролозі. Але читачі «Нашого слова» такої публікації…

Минулої суботи рідні й українська громадськість попрощалися у Перемишлі з уродженцем Холмщини, доктором Олександром Колянчуком (2 квітня 1932 — 7 травня 2023) – читачам «Над Бугом і Нарвою» він відомий, як автор статей присвяченим борцям за свободу України та своїм надбужанським землякам, яких злочинна акція «Вісла» закинула у сьогоднішнє Вармінсько-Мазурське воєводство. За час нашої співпраці на сторінках журналу з’явилися й статті, які розповідали про Його життєвий шлях – не лише довгий роками, але й дуже плідний. Можливо, що найбільш вичерпня публікація вийшла з-під пера філолога і педагога Миколи Зимомрі, до того ж точно 20 років тому. Крізь призму високих устремлінь Олександр Колянчук з Перемишля – щирий приятель Підляшшя й часопису…