-
Український перегляд 20.03.2022.
Від початку збройного нападу Росії на Україну, українське середовище Підляшшя ангажується в допомогу воєнним біженцям і жертвам війни в Україні. Сьогодні поцікавимось, на чому полягає ця допомога. В другій частині програми подамось до римо-католицького костела Милосердя Божого що на Білосточку у Білостоці, де п’ять найбільших у місті хорів, заспівало польською і українською мовою монументальну Молитву за мир композитора Норберта Бляхи.
-
Василь Шляхтич, Звернення до друзів України у світі
До друзів нашого народу Друзі, а коли б так московський літак злетів над вашу хату і завдав втрат? Зруйнував ваше житло, вбив дитину. А може бабусю, дідуся, маму, тата ти б від того псевдо брата втратив? Чи тоді ти дозволив би йому по вашому небі літати, щоб міг вас вбивати? Я впевнений, що ні. Ти сказав би: – це моє небо! Просив би друзів, щоб прийшли його захищати. А друзі сказали б – НІ! Твоє небо далеко від нашої хати. Даємо зброю тобі і гроші, і слова хороші. Але, за тебе не будемо вмирати… Ось таке то нині в Україні. Міста, села в руїні… Народ молиться і бореться. Наш народ,…
-
Історик із Києва: Рефлексії 22-го дня нового спалаху російсько-української війни
Ми не маємо права програти зараз, бо Ukraina fara da se – Україна свого осягне. Україна переможе. Доля світу вирішується і на цих ірпінських луках. Ігор Гирич – ще один киянин, якого можемо назвати щирим другом українців Підляшшя. За фахом він історик, отже думки, якими він вирішив поділитись з нашими читачами, це спроба показати ширший історичний контекст подій – боїв на західних рубежах української столиці, яких вогняні спалахи може бачити і чути з вікон свого висотного будинку. Боїв за те, до якого світу належатиме Україна. (юг) Київ у російсько-українській війні. Річка Ірпінь. Рефлексії 22-го дня Річка Ірпінь. Стара межа Польщі і Росії аж до другого поділу Польщі. Мешканець лівого берега,…
-
Доки Богу не знудились люде… Доки б’ється кохання у груди – моя Україна буде! || Doky Bohu ne znudyłyś lude – moja Ukrajina bude!
Taras Kompaniczenko śpiewał nam w Czeremsze i na „Kupale” w Dubiczach Cerkiewnych, dzisiaj broni Kijowa – i nadal śpiewa! || Тарас Компаніченко співав нам у Черемсі та на «Купалі» в Дубичах-Церковних, ниніка обороняє Київ – та надалі співає! Pieśni ostatnich dni || Пісні останніх днів https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE&sp=EgIIBA%253D%253D З Тарасом Компаніченком ми познайомились весною 1989 року у Києві, коли про Незалежність України у її столиці говорили ще тільки у вузькому гроні знайомих. Наше знайомство відновилось під час одного з Українських фестивлів у сопотській Лісовій опері, куди він приїхав виступати. У 2004 році Тарас з колективом «Карпатіани» двічі приїжджав на Підляшшя – у червні співав на імпрезі «З сільського подвір’я» у Черемсі, й…
-
Українське слово
Запрошуємо послухати нашу інтернетну передачу українською мовою «Українське слово».. Цього тижня ми пропонуємо вам репортажі з двох концертів у Білостоці, які проходили під гаслом «Солідарні з Україною», а зібрані під час заходів доходи були передані підтримати Україну. Завдання «Інтернетні радіопередачі українською мовою «Українське слово»» реалізує Союз українців Підляшшя завдяки дотації Міністра внутрішніх справ та адміністрації. Український часопис Підляшшя «Над Бугом і Нарвою» є партнером у реалізації цього завдання.
-
Писане у 2015 році – актуальне й сьогодні. Pisane w 2015 roku – aktualne nadal
Bo fakty wskazują na to, że największe dwudziestowieczne nieszczęścia podlaskiego ludu prawosławnego, jakim by on językiem nie mówił, były z reguły pokłosiem wydarzeń i sytuacji wywoływanych działaniami „włast’ imuszczych” w Petersburgu lub Moskwie. (…) Otoczenie tworzące polityczne i społeczno-prawne ramy naszego życia powoli zmienia się na lepsze. Ale ze swoimi wewnętrznymi bolączkami, przesądami i archaiczną mitologią, powodującymi, że jako zbiorowość nie bardzo umiemy określić swoje miejsce w tym świecie, a niektórzy widzą go nawet w krzywym zwierciadle, musimy poradzić już sami. Od literackich i muzycznych rocznic do politycznej przyszłości Żyjemy, stale patrząc na kalendarz, a właściwie na dwa – na „urzędowy” i „cerkiewny”, albo „polski” i „nasz”, przez co Nowy…
-
Poemat Tarasa Szewczenki „Kaukaz” w tłumaczeniu Piotra Kuprysia
Szewczenko poświęcił „Kaukaz” pamięci swojego przyjaciela Jakuba de Balmaine’a, malarza i oficera armii rosyjskiej, poległego w lipcu 1845 r. w czasie walk na Kaukazie. Mottem utworu jest fragment starotestamentowej „Księgi Jeremiasza”. Następnie podmiot liryczny-poeta przedstawia góry kaukaskie jako góry „ludzką krwią omyte” i nawiązuje do mitu o Prometeuszu przykutym do skał Kaukazu… Poeta porównuje Prometeusza, który mimo tych cierpień żył nadal, do uciśnionych narodów, które mimo znoszonych cierpień nadal nie tracą ducha. Kolejny ustęp poematu naśladuje i parodiuje rosyjskie manifesty kierowane do ludów Kaukazu z fałszywymi zapowiedziami ich „wyzwolenia” przez wojska carskie. Pod płaszczykiem pochwały Rosji poeta podkreśla policyjny charakter państwa i bezwzględność szlachty w odniesieniu do chłopów, stwierdza, że…
-
«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!» — Шевченкова поема «Кавказ»
«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!» — Шевченкова поема «Кавказ» Під час арешту Тараса Шевченка у грудні 1847 року знайдено при ньому рукописний збірник, якому поет дав назву «Три літа», адже зібрав він тут свої твори написані у 1843-1845 роках. Період «Трьох літ» характеризується змінами у світогляді й художній системі поета. Сам Шевченко у вірші «Три літа» (1845 р.) говорить, що в нього зникло романтичне світосприйняття, що він став більш тверезо сприймати дійсність і тепер лікує «розбитеє серце ядом сатири». Цей період у творчості поета найбільш продуктивний. Центральною є тема сучасної поетові дійсності, сатиричне зображення самодержавно-кріпосницької системи. Вагоме місце посідає ідея національного визволення, на що вплинула участь Т. Шевченка у…
-
Kroniki oporu. Szewczenko zakrywa niebo
Газета «День»: Okazało się, że Szewczenko to wąsaty twardziel w kamizelce kuloodpornej, hełmie i z pistoletem maszynowym… Wiersze Szewczenki są dokładnie tym, czego teraz najbardziej potrzebujemy. Razem z „Javelinami” i „Bayraktarami”. Дивіться на також ТСН: 208 років від дня народження Тараса Шевченка: як Кобзар нині допомагає у боротьбі з окупантами https://tsn.ua/video/video-novini/208-rokiv-vid-dnya-narodzhennya-tarasa-shevchenka-yak-kobzar-nini-dopomagaye-u-borotbi-z-okupantami.html Kroniki oporu. Szewczenko zakrywa niebo Dmytro Desiateryk Szewczenko – to dogmat. To jest udręka uczniów. To smutny dziadek z wąsami. To ciężki pomnik z brązu. Zbyt patetyczny. Cały czas modli się i płacze. Ciągle pisze o wsi. Cały czas go chowają. Cały czas umiera. Mychajl Semenko swój „Kobzar” już spalił. Nagle wszystko to okazało się absolutnie bez znaczenia. Nagle…
Вам також може сподобатись
Книжка «Українці на Підляшші. Історія – мова – культура»
Українське слово 17.11.2022
В «Українській думці» 30.06.2021.
-
При пудляськуй дорозі і на Кіювській Софії – звальони ві’етром хрести знов стоят на свойому мі’есцьові
24 лютого, в день колі на українські міста зачалі лєті’еті ракєти й бомби, а російська армія рушила по свою ганьбу вуйськового невдахі й воєнного злочинця, переїжджав дорогою з Чижуов до Шостакова. На одному з поворотув побачив, як жителі села Осуовка кунчают ставляті придорожні криж, якій недавно зламала вітруга. Кажут – Буог Труойцю любіт, то й працьовало при тому троє мужчин, а ролю першого серед руовних мі’ев тут Ондріей Гольонко – саме його бачимо, колі троху по-каскадерському, бо стоячи на пуднятому ковшові екскаватора, поправляє желі’езни крижик на верхові велікого хреста. Схоже сталося з одним із хрестуов на Софії Кіювськуй – соборові, якій тисячу лі’ет тому велікі князі’е Володимір Велікі і Ярослав…
